BoomPlusTV-September-2017

 

Embed or link this publication

Description

BoomPlusTV-September-2017

Popular Pages


p. 1

ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017 ПРАВИЛА ЖИТТЯ Від ідеї до втілення СИНДРОМ ВИБОРІВ СВІТ ЗДОРОВ'Я І ГАРМОНІЇ Ніколи НЕ ЗУПИНЯТИСЬ на досягнутому

[close]

p. 2

Час дорослішати. Оновлений GLA за привабливою ціною. Готовий до ритму твого життя. Західно-Український автомобільний дім м. Львів, вул. Дж.Вашингтона, 8 067 670 72 78 | www.mercedes-benz.ua Дзвінки згідно тарифів вашого мобільного оператора.

[close]

p. 3



[close]

p. 4

КОЛОНКА РЕДАКТОРА Ви помічали,  як дивно все влаштовано? Якщо ти активна, про тебе скажуть «вискочка», якщо амбітна – то «самозакохана». Навіть якщо ти займаєшся спортом або викинеш речі на два розміри більші і ходитимеш у міні-спідницях, завжди знайдеться той, хто скаже: «Що це з тобою? Мені здається, це не твоє ». Інколи чую про себе такі речі)), причому від людей, які навіть моє їм’я не вміють правильно вимовити. Навколо нас, на жаль, багато критиків і скептиків і дуже мало тих, хто здатний підтримати і просто порадіти за тебе, за твої успіхи. Захоплююся витримкою та стійкістю тих людей, які завдяки своїй сміливості, талантам та умінням знайшли своє місце в житті. Тому що найгірше, що ти можеш зробити – це почати порівнювати себе з іншими. Бо завжди знайдеться хтось розумніший, красивіший, спритніший. Це зовсім не важливо, важливо іноді себе запитувати: «Це дійсно те, чого я хочу?» Якщо так, то вас можна привітати, якщо ні, то у ваших руках все змінити. Ці 60 сторінок журналу «BOOM plus TV» допоможуть вам у цьому, підтримають у ваших намірах і, можливо, надихнуть.️ Скажіть же ви, люди, чи вмієте жити? Чи вмієте радість узяти за руку? Чи вмієте так, назавжди, полюбити? Чи вмієте суть всю пізнати, науку? Напевно, що ні, і життя ваше сон, Де завжди йде дощ і виблискують грози. Можливо, потрібно змінити цей фон? Та витерти ці безконечнії сльози. Навчитись любові, навчитися жити, Радіти моментам, стрибати, як діти, Сім’ю та близьких так сильно любити, Тоді зрозумієте – що значить жити! 4 ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017

[close]

p. 5

Жити потрібно так, немов ти завжди на найголовнішому своєму завданні. Що доля світу вирішується саме зараз, саме тобою і саме в цій точці простору. Почніть жити з цим почуттям, і ви побачите, наскільки кожен день вашого життя зміниться. Анхель де Куат Вірте в себе! Вірте у свої здібності! Без скромної, але розумної впевненості у своїх силах ви не зможете бути успішними чи щасливими. Норман Вінсент Піл Навчання ніколи не вичерпує розум. Леонардо да Вінчі Прагни не до того, щоб досягти успіху, а до того, щоб твоє життя мало сенс. Еміль Золя Удосконалюватися – значить мінятися, бути досконалим – означає змінюватися часто. Вінстон Черчілль Ви ніколи не будете щасливі, якщо будете намагатися зрозуміти, що таке щастя. І ви ніколи не будете жити, якщо шукаєте сенс життя. Альбер Камю Якщо сенс твого життя в тому, щоб просто плисти за течією, то це не життя. Я знаю, що весь сенс – причому єдиний – у тому, щоб знайти те, що для тебе найважливіше, і не відпускати це від себе, і боротися за це, і нікому не дозволити у тебе це відібрати. Лорен Олівер ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017 5

[close]

p. 6

ЗМІСТ Головний редактор та видавець Емілія Худа / Editor-in-Chief and Publisher Emiliia Khuda. Літературний редактор Тетяна Ільків / Literary Editor Tetiana Ilkiv. Англомовний редактор Наталія Ковалик / English Language Editor Natalia Kovalyk. Координатор моди Катерина Булах / Fashion Coordinator Kateryna Bulakh. Дизайнер Олександра Вакарова / Designer Oleksandra Vakarova. Ілюстратор Андрій Вакаров / Illustrator Andrii Vakarov. Журналісти: Ірена Карпа, Евеліна Олесино, Олена Крутій, Оксана Сворик, Ольга Клименко, Віра Шпирка, Дмитро Плахта / Journalists: Irena Karpa, Evelina Olesуno, Olena Krutiy, Oksana Svoryk, Olha Klymenko, Vira Shpyrka, Dmytro Plakhta. Фотографи: Ярослав Мончак, Андрій Гончаренко, Ігор Федорів/ Photographers: Yaroslav Monchak, Andrii Honcharenko, Ihor Fedoriv. Керівник відділу реклами та координаційний директор Наталія Лукіянова / Head of Advert Department and Coordinating Director Natalia Lukianova. Представництво у Закарпатській області: РК «ЄВРОСТАНДАРТ» – Денис Близнець/ Representative in Transcarpathian region: AC «EUROSTANDARD» – Denys Blyznets. Координаційний директор в Івано-Франківську Вікторія Белей/ Coordinating Director in Frankivsk Viktoriia Belei. Журнал зареєстровано у Міністерстві юстиції України / Magazine is registered at the Ministry of Justice of Ukraine. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації №20519-10349Р / State Registration Certificate of printed mass media № КВ №20519-10349р Адреса редакції: м. Львів, вул. Зелена, 145 +38 (098) 323 15 75 / Editorial Office Address: Lviv, Zelena 145 str. Редакція може не поділяти думку авторів. За зміст рекламних матеріалів та їх достовірність редакція відповідальності не несе. Категорично заборонено повне або часткове відтворення матеріалів, опублікованих у журналі «Boom plus TV», без письмового погодження головного редактора / Editorship can not share the authors views. The editors are not responsible for the contents and reliability of advertising materials. The total or partial reproduction of «Boom plus TV» published materials without the Editor-in-Chief written permission is strictly forbidden. На обкладинці / On the Cover: модель – Андрій Півень фото – Ярослав Мончак 6 ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017 17 «Кобзар у степах Казахстану» 18 Мирослава Дрогомирецька 20 Юлія Лопатинська 21 Нашого цвіту по всьому світу 22 Проект «Під зорею Пінзеля» 24 BOOM Awards 26 Нуль довіри COVER STORY 8 Андрій Півень ПРАВИЛА ЖИТТЯ ВИДАТНИХ ЛЬВІВ'ЯН 10 Борис Возницький 12 Успішні чоловіки ПОТРІБНО ЗНАТИ 16 Володимир Губицький СПРАВА СМАКУ 28 MUSCAT 30 «Кабінет» АКТУАЛЬНО 32 «Mirotel Resort & Spa» 34 Світ здоров'я і гармонії 36 Forever young 38 Проект «Мама і я» 44 Модна кухня 45 Час яскравих акцентів 46 Пізнай себе та світ через сяйво краси ДУМКИ 48 Онови себе 38 Якщо ти в нього не одна У ФОКУСІ 54 LvivMozartArt

[close]

p. 7

ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017 7

[close]

p. 8

Андрій Півень: НІКОЛИ НЕ ЗУПИНЯТИСЬ НА ДОСЯГНУТОМУ 8 ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017

[close]

p. 9

Провідною темою цього номера «BOOM plus TV» є правила життя та цінності успішних людей. Про успіх, шляхи його досягнення та життєві цінності ми вирішили поспілкуватись із блискучим підприємцем, зразковим сім’янином і просто успішним чоловіком – генеральним директором ТОВ «СТЕКЛОЛЮКС-УЖГОРОД», ТМ «Nобілекс» Андрієм Півнем. BOOM plus TV: Пане Андрію, хотіли б почути відповідь на запитання про правила життя та цінності від Вас. Андрій Півень: За прожиті роки я сформулював для себе чимало правил і цінностей. Але найважливішим є ніколи не зупинятись на досягнутому і не опускати руки. Завжди і у всьому є вихід, як правило – позитивний. А однією з найважливіших цінностей є люди навколо і стосунки з ними. Рідні, близькі, друзі чи партнери – усі вони формують наше життя та роблять нас сильнішими завдяки як і позивному досвіду, так і розчаруванням. BOOM: Так видається, що головна фортеця, яку Ви розбудовуєте впродовж свого життя, – це сім’я. А.П.: Вважаю, що щасливий передовсім той, хто щасливий у себе вдома. Уся праця та всі зусилля насамперед заради сім’ї. Насправді робота забирає у мене чимало часу та сил. Мотивує та зігріває думка, що всі ці старання я інвестую в добробут колективу та найближчих мені людей – дружину і дітей. Двоє доньок – Тетяна і Катерина – у нас вже старші, але ще навчаються. Вчаться добре, чудово володіють англійською. До прикладу, Тетяна нещодавно їздила здобувати нові знання за кордоном. Зараз важливо їх підтримувати, допомагати правильними порадами через призму власного досвіду. А ось маленькому Назаркові лише рочок. Про сина ми з дружиною мріяли давно. Керувати великою компанією – важливо НАЙВАЖЛИВІШИМ Є НІКОЛИ НЕ ЗУПИНЯТИСЬ НА ДОСЯГНУТОМУ І НЕ ОПУСКАТИ РУКИ. ЗАВЖДИ І У ВСЬОМУ Є ВИХІД, ЯК ПРАВИЛО – ПОЗИТИВНИЙ та непросто. Але побути з дітьми – це безцінно. BOOM: Кажуть, що за кожним великим чоловіком стоїть велика жінка. Погоджуєтеся? А.П.: Без сумніву. Наші з дружиною стосунки ми завжди будували на любові та взаємоповазі. Це і є фундамент. Закладати ми його почали давно. Знайомі ще з юності. Одружилися у студентські роки. КЕРУВАТИ ВЕЛИКОЮ КОМПАНІЄЮ – ВАЖЛИВО ТА НЕПРОСТО. АЛЕ ПОБУТИ З ДІТЬМИ – ЦЕ БЕЗЦІННО Віра була і є моєю опорою в житті. Я з 15 років у військовій формі. Мешкали в різних містах, адже служба передбачала часті переїзди. Віра – надзвичайно мудра жінка. До слова, ідея створення сімейного бізнесу належить саме їй. Будучи на державній службі, я міг допомагати дружині лише порадами, а вона керувала всіма справами самотужки. І вдавалось їй це дуже добре. У бізнесі та житті завжди бувають світлі та темні часи. Наша компанія пережила не одну фінансову кризу, продовжуючи розвиватися. Та через усі життєві випробування ми з Вірою пройшли разом і з високо піднятою головою. BOOM: Коли і чому Ви вирішили започаткувати власну справу? А.П.: Компанію «Nобілекс» ми вирішили створити 10 років тому. Ось зараз маємо своєрідний ювілей роботи на ринку віконних та дверних конструкцій. Принциповою позицією було те, щоб це було виробництво. Дилерів і посередників у цій галузі вистачає. Важливо було започаткувати компанію, яка ростиме з року в рік і стане гордістю для України, а ще створить нові робочі місця для нашого регіону. BOOM: Якими були перші кроки? А.П.: Усе відбувалось поступово. Цеглина за цеглиною. Завод – звичайно, звучить дуже гучно. На початках його розміри були досить скромними. Лише з плином часу та завдяки титанічним зусиллям, колосальній роботі виробництво розрослося. BOOM: На яких головних принципах Ви будуєте свій бізнес? А.П.: Якість, новітні технології та бажання Клієнта. Це ті три стовпи, на яких тримається філософія «Nобілекс». Якість виробленого продукту для нас пріоритет. Компанія ніколи не гналася за тим, аби збити ціну на ринку. Так ми і знайшли свого покупця. Із якісним профілем ніщо не може зрівнятися. Пошуку комплектувальних узагалі приділяємо багато часу, співпрацюючи із закордонними партнерами. Під час створення вікон і дверей важливий також креативний підхід. Час і прогрес не стоять на місці. Тому ми в безперервному пошуку. Компанія не боїться зробити новий крок по крихкій кризі, тому завжди спрагла до експериментів із залученням найновітніших технологій. Цікаві форми та складні конструкції – це завжди виклик для нас. Клієнт із розвитком технологій стає щораз вибагливіший. Це логічно та правильно. Від процесу самого виробництва до встановлення ми ставимося ґрунтовно. Працюємо доти, поки клієнт не буде задоволений продуктом. Такий наш принцип протягом усіх десяти років копіткої роботи. У БІЗНЕСІ ТА ЖИТТІ ЗАВЖДИ БУВАЮТЬ СВІТЛІ ТА ТЕМНІ ЧАСИ. НАША КОМПАНІЯ ПЕРЕЖИЛА НЕ ОДНУ ФІНАНСОВУ КРИЗУ, ПРОДОВЖУЮЧИ РОЗВИВАТИСЯ. ТА ЧЕРЕЗ УСІ ЖИТТЄВІ ВИПРОБУВАННЯ МИ З ВІРОЮ ПРОЙШЛИ РАЗОМ І З ВИСОКО ПІДНЯТОЮ ГОЛОВОЮ BOOM: Як cправи у «Nобілексу» сьогодні? І які плани на майбутнє? А.П.: Робота кипить. Торік ось почали займатися не лише пластиковими вік­ нами, але й алюмінієвим профілем. Це важке виробництво, але воно відкрило для нас нові ринки. Беремо курс на розширення та на збільшення виробничих площ. Зараз представництва компанії є в містах України та за кордоном. Безперечно, незабаром «Nобілекс» здивує всіх новими цікавими напрямками та інноваційними рішеннями. ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017 9

[close]

p. 10

ПРАВИЛА ЖИТТЯ ВИДАТНИХ ЛЬВІВ'ЯН П’ять років уже минуло з тих пір, як із нами немає ангела-охоронця українських музеїв і замків, сеньйора музеїв і просто незамінної для української культури людини. На фронті боротьби за вітчизняне мистецтво ще досі не оклигали від трагічної втрати Людини-епохи – Бориса Григоровича Возницького. Його титули та регалії важко злічити: український мистецтвознавець, багаторічний директор Львівської галереї мистецтв, академік Української академії мистецтв, Герой України, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, заслужений працівник культури України та Польщі, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв (ICOM)… Він зібрав 35 тисяч унікальних експонатів і створив 16 музейних комплексів. Розпоряджаючись мільярдними ресурсами, Возницький не збирав власної колекції. У нього навіть водія не було, і тому в той фатальний ранок 86-річний академік був за кермом сам... БОРИС ВОЗНИЦЬКИЙорис Возницький був і залишається легендою музейного світу. Він відкрив світу Пінзеля, відновив старовинні замки та храми, розпочав пошук старовинних артефактів, урятував рідкісні експонати. БНавіть у своєму поважному віці Борис Григорович випромінював таку неймовірну енергію, що позаздрив би і молодий. «Він вважав себе найщасливішою людиною тому, що робив улюблене та дуже потрібне для людей діло», – зга- дує батька його донька Лариса Возницька-Разінкова. Він встигав усе, але і цього йому було мало. Окрім своєї го- ловної роботи у Львівській галереї мистецтв, яку Борис Гри- горович очолював більш ніж половину століття, він встигав допомагати наповнювати першу виставку в Мистецькому ар- сеналі в Києві, оформлював із колегами інтер’єри в палаці Ро- зумовського у Батурині... Його називали Лицарем замків. «Я маю чотири замки, – сказав якось Возницький про Олеський, Золочівський, Підгорецький та Свірзький замки, які всьому найкращому за останні декілька десятиліть завдячують саме йому. – Тільки те, що я привіз з експедицій, оцінюється у 16 мільярдів євро. Мільйонер? Нехай говорять». У Возницького було те, що значно цінніше за гроші, – ґрунтов- ні ідеї, тверді принципи та шляхетна місія. Він діяв, працював, реалізовував свої плани, втілював мрії, та не всі, на жаль, за життя. Мрія показати скульптури всесвітньо відомого Іоана МИ ВЕСЬ ЧАС ГОВОРИМО ПРО КРИЗУ Пінзеля у Парижі стала реальністю лише після його смерті. З листопада 2012 року до лютого 2013 року їх виставляли в ЕКОНОМІЧНУ. АЛЕ ВОНА ЧЕРЕЗ ПІВРОКУ- Луврі. На його честь назвали Галерею мистецтв у Львові, у Мистецькому арсеналі в Києві оголосили премію його імені – «За РІК ЗАКІНЧИТЬСЯ. А КРИЗА ДУХОВНОСТІ – ЦЕ ВЕЛИЧЕЗНА СПРАВА, НА РОКИ. вагомий особистий внесок у розвиток музейної справи», у Винниках на його честь назвуть вулицю, йому присвячують ПОКИ МИ НЕ СТВОРИМО ДУХОВНОЇ НА- виставки та альбоми… Ми вирішили згадати ідеї, думки та правила життя видатного ЦІЇ, В НАС НЕ БУДЕ МОГУТНЬОЇ ДЕРЖАВИ 10 ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017

[close]

p. 11

мистецтвознавця через призму його цитат. Перечитавши десятки інтерв’ю Бориса Григоровича, відібрали найцінніші та найбільш символічні екстракти з розлогих роздумів Возницького, який про життя, культуру та історію, здається, знав усе. УСІ ГОВОРЯТЬ ПРО ЕКОНОМІКУ. А ЕКОНОМІКА ПОЧИНАЄТЬСЯ З КУЛЬТУРИ Ми весь час говоримо про кризу економічну. Але вона через півроку-рік закінчиться. А криза духовності – це величезна справа, на роки. Поки ми не створимо духовної нації, в нас не буде могутньої держави. Коли я вчився в Лєнінграді, то мене трохи чорти брали: їдеш – палаци, Пєт­ родворєц, Павловськ, а у нас в Україні нічого немає. Я вчився на мистецтво­ знавчому, то у нас тільки у 63-му році почали читати курс «Искусство народов СССР». А так – тільки Росія і Європа. Мені це було образливо. І я, коли вже все закінчив, вирішив, що буду піднімати якось українське мистецтво. Я побачив світ, побачив, що і як робиться, і вирішив, що і в нас треба щось робити. Мене недавно спитали: навіщо вам займатися політикою, воно вам потрібно? Потрібно, тому що зараз така справа, що політикою треба займатися. Культура, музеї – зараз це все політика. НАРОД, ЩО ЗАГУБИВ МИНУЛЕ, ЗНИКАЄ З ЛИЦЯ ЗЕМЛІ Чи не опускаються у мене руки від бездіяльності та неправильної політики влади стосовно наших історичних пам'яток? Навпаки, у мені народжується ще більше протесту. КУЛЬТУРНІ ПАМ’ЯТКИ НИЩАТЬСЯ РУКАМИ САМИХ УКРАЇНЦІВ Один час поляки багато шуму робили. Ми теж почали робити шум. Вони кажуть, віддайте нам польське мистецтво, то поляки тут організували музей – я кажу: віддайте нам українське мистецтво. Так ми сварилися, а потім вирішили, що ми назвемо це «спільна спадщина» і будемо разом за тим дивитися. І от ми вже домовилися, що нічого не повертаємо одні одним, а міняємося речами на тимчасове користування. Нам слід думати про нашу культуру, наше минуле. Без минулого не буде майбутнього. Навіть Микола Потоцький, хоч який був пройдисвіт, пив, гуляв, але й він будував церкви. Останнім храмом була Почаївська лавра, де й похований. Потоцький писав: «Хто буде нищити храми, які я побудував, перед Богом буду судитися з ним». Отже, варто оберігати минуле, ознайомлюватися з ним, бо, зрозуміло, без минулого нема майбутнього. Відпочинок – це моя робота, я весь світ об'їздив. Я їду, для прикладу, до Парижа, то це хіба не відпочинок? Я відпочивати можу тільки на роботі. Я так багато працюю, що навіть у відпустку не ходжу, – останнього разу відпочивав 1964-го. Працюю всі суботи й неділі. Тримаю біля себе вислів Йосипа Сліпого: «Народ, що загубив минуле, зникає з лиця землі». А ще завжди цитую «Mein Kampf» Гітлера: «Для того щоб зліквідувати народ, в нього треба забрати культуру». Мене страшно гнітить те, що я хочу щось зробити і не можу… Наша культура може бути врятована лишень за умови присутності в уряді людей, котрих цікавить культура. Зараз, повторюю, культура нікого не цікавить – всіх цікавлять тільки гроші. Немає виховання, треба виховувати народ. У 60-70 роках, коли ми хотіли взяти ікону, до нас люди підходили з вилами, сокирами і відганяли від церкви. А зараз того немає, людям не потрібно церков, головне – гроші. Все. От потрібна нова церква. Йде змагання. Одне село будує на 1000 людей церкву, інше мусить на 1200, а трете – на 1400. Старі церкви не потрібні, бо люди не розуміють їх духовної вартості. Текст: Дмитро Плахта ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017 11

[close]

p. 12

ПРАВИЛА ЖИТТЯ ВИДАТНИХ ЛЬВІВ'ЯН УСПІШНІ ЧОЛОВІКИ – ПРО СВОЇ ПРАВИЛА ЖИТТЯ ТА ЦІННОСТІ ПРАВИЛА ЖИТТЯ УСПІШНИХ ЛЮДЕЙ ЗАВЖДИ ЦІКАВО ЧИТАТИ. ОСОБЛИВО, ЯКЩО ЙДЕТЬСЯ ПРО ТИХ, ХТО ВАС НАСПРАВДІ НАДИХАЄ. МИ У РЕДАКЦІЇ «BOOMPLUS TV» ВИРІШИЛИ ПОЦІКАВИТИСЯ В УСПІШНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЧОЛОВІКІВ ПРО ЇХНІ ЦІННОСТІ. ДОБІРКА ГЕРОЇВ І КОМЕНТАРІВ ВИЙШЛА ДОСИТЬ РІЗНОМАНІТНОЮ ТА ДУЖЕ ЦІКАВОЮ. ПОРЦІЮ МОТИВАЦІЇ ТА НАТХНЕННЯ ДЛЯ СЕБЕ ЗМОЖЕ ПОЧЕРПНУТИ КОЖЕН. Вардкес Арзуманян, ресторатор: – Коли мене запитують про мої цінності і правила життя, я завжди впадаю в легкий ступор, так як не хочеться фонтанувати пишномовними пафосними фразами, які зараз сприймаються радше як статус у соціальних мережах, ніж реальна життєва позиція. Головна моя цінність – це у першу чергу моє життя, а за цим слідує набутий досвід, який скоріше не цінний, а безцінний. Саме завдяки своєму досвіду, своїм «розбитим колінам», своїм стусанам, які дісталися від самого життя, є можливість розвиватися, здобувати знання та отримувати, нарешті, позитивні емоції від своєї діяльності та від усвідомлення того, що твої вчинки і дії покращують не тільки тебе самого, а й тих, хто тебе оточує. Це і є головний сенс життя – бути щасливим, роблячи щасливими інших, а одне з головних правил – вірити в себе, покладатися у всьому тільки на себе і нести відповідальність за свої вчинки. Проблеми і невдачі неминучі, але я твердо переконаний, що з кожної проблемної ситуації є 33 виходи, головне – не панікувати і не йти на поводі в емоцій. 12 ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017

[close]

p. 13

Олег Синютка, голова Львівської ОДА: – Кожен з нас ставить перед собою певні завдання та упродовж деякого часу намагається їх вирішувати. Є стратегічні речі на довготривалу дистанцію, є поточні справи, коли потрібно швидко ухвалити рішення і повністю нести відповідальність за це. Не хочу роздавати поради, як досягнути успіху, бо для кожного це доволі індивідуально. Проте переконаний: якщо кожен на своєму місці добре робитиме свою роботу, то успіх буде у будь-якій справі. – Чесно: не вважаю себе аж таким великим життєзнавцем чи тим паче «володарем життя», щоб роздавати поради іншим, як їм жити, чи тим паче як жити «правильно». Таких «учителів життя» чимало, усі вони хворі на над- мірний пафос і дидактизм, та здебіль- шого не годні дати ради… із власним життям. Але ближче до «сороківки» хоч-не-хоч якісь персональні «правила життя» таки виробляються – як закономірна кристалізація досвіду. Хоча не знаю, Богдан Тихолоз, літературознавець, директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка: наскільки вони застосовні для інших. Те, що «працює» для мене, зовсім не конче мусить «працювати» для інших. Та все ж, якщо узагальнювати, то з цінностями, які є для мене визначальними, я визначився досить твердо: ЛЮБОВ, ТВОР- ЧІСТЬ, СВОБОДА. Для мене це одне, нероздільне: любов на- дихає на творчість, творчість неможлива без свободи, свобо- да потрібна заради любові… І всі мої «правила» виростають з цієї тріади… Правило перше. Люби те, що робиш. Роби те, що любиш. Інакше навіщо? Без пристрасті все мертве. Правило друге. Рухайся, змінюйся, не зупиняйся. Ніколи не сприймай себе як даність чи тим паче остаточність. Оста- точними ми будемо хіба на цвинтарі, та й то навряд чи… (особливо якщо вірити в те, що смерть – не кінець, а тільки початок…). Правило третє. Відрізняй головне від другорядного. Люди надто багато уваги приділяють вторинному, забуваючи про головне. Кохання, дружба, здоров’я рідних, творчий хист, внутрішня свобода – те, чого ані за гроші не купиш, ані не випозичиш. Решта – пусте. Не переймайся марним. Воно того не варте. Правило четверте. Май опертя в собі: внутрішню певність у тому, ким тим є, чого вартий і що й навіщо робиш. Якщо від- чуваєш слушність і доцільність – ти на правильному шляху. Якщо вагаєшся – час замислитися і щось міняти. Знайти вну- трішню рівновагу і точку опори всередині себе – необхідна умова успіху. Правило п’яте. Полюби свої помилки. Лише помилки роблять нас сильнішими. І лише власні. Не варто їх боятися: вони – сходи, а не ями. Навіть граблі, на які вкотре наступаєш, кращі, ніж оманливе самовдоволення. Правило шосте. Не плутай успіх із поспіхом. Насправді це ан- тоніми. Умій вчасно зупинитися – хоч би на мить, – щоб від- чути красу моменту, повноту життя, радість спілкування… Секрет щастя – у цьому вмінні осягнути його (щастя) тут і зараз, не відкладаючи, але й не поспішаючи. Правило сьоме (і найголовніше). НЕМАЄ ніяких правил. Живи, твори, гори, світи, грій і грійся. І буде тобі… різно: сумно й весело, легко і тяжко, зимно й парко… Твоє життя – твій шанс на безсмертя. Тільки ти вирішуєш, як його вико- ристати. І жодні ЧУЖІ правила тобі не зарадять. ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017 13 Розмовляв Дмитро Плахта

[close]

p. 14

ПРАВИЛА ЖИТТЯ ВИДАТНИХ ЛЬВІВ'ЯН Степан Сус, військовий капелан, настоятель Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла: – У світі часто кажуть, що коли хтось когось ревнує, значить любить. Але люди забувають про те, що коли хтось ревнує, то він найперше не довіряє, сумнівається, сам є не впевнений у тому, що любить і вірить. Тому всі цінності нашого життя починаються з простого – любові – як щирого, справжньо- го почуття, безумовного та здатного будувати добро. Якщо людина любить Бога, своє життя, ближніх та світ, вона буде старатись робити добро і думати перш за все про інших. Бо коли інші щасливі і їм є добре, то і ми теж щасливі. Вважаю, Лев Скоп, митець, іконописець: що в цьому криється успіх життя, адже без любові та добра важко його собі уявляти і практично неможливо досягнути! – Україна понад усе! Як колись казав французький король Людовик ХV: «Я – держава». Мої цінності полягають у тому, що «я – держава». Хто проти моєї держави, той мій ворог. Сергій Бадяк, бізнесмен: Україна – це я. Не знаю, що довкола робиться: мені байдуже на олігархів, байдужих людей і так далі. Бо держава – це я. І – Ми самі господарі свого життя, і від нас залежить, всі проблеми в мені. Я винен, що в державі зараз трагедія. І мені це виправляти. яким воно буде. Життя має тільки ту цінність, якою ми хочемо його наділити. Не люблю говорити про високі матерії, бо вважаю, що го- ворять і так багато – треба діяти, треба працювати. Я – людина діла. Намагаюсь жити відкрито, не тікаючи від труднощів, бо вони все одно були, є і будуть! Звісно, для мене дуже важливо розуміти, що поруч є ті люди, задля кого я пра- цюю, думаю. Досягнути успіху можна лише в тому випадку, якщо ви серйозно налаштовані на роботу і результати, і, звісно, важливо робити те, що ти любиш, у що віриш. Я ніколи не чекав, що мені хтось щось має дати, я набивав свої ґулі, вірив у себе і в те, що роблю, брав відповідальність на себе і йшов уперед 14 ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017

[close]

p. 15

Мирослав Скорик, композитор, музикознавець: – Найбільша цінність – гідне життя. А гідне життя – це життя у праці! Попри всі за і проти необхідно продовжувати творити. Це процес на вимогу моєї сутності. Це спілкування з людьми, життям і відповідь на всі гострі проблеми сучасності. Творити означає вести діалог із самим життям, знаменувати своє наболіле... Натхнення – це надто умовний процес у творчості... Якби я чекав одного лише натхнення, нічого б і не написав. Натхнення – це наче спалах, мить іскристості. А вже на основі цього спалаху, за рахунок щоденної праці твориться ЩОСЬ. Коли приходить натхнення? Сказати важко. Це здебільшого неочікуваний процес, який може прийти в дорозі, літаку, далеко від дому та друзів... Усі цінності в музиці. Я люблю сім’ю. Ціную всі умови, що створені для моєї праці вдома. У нас вдома взагалі люблять тишу… А тому «наповну» зрідка звучить щось класичне. А решта – в індивідуальному порядку. Андрій Демчук, фехтувальник, чемпіон літніх Параолімпійських ігор: – Найперше правило – жити законами Божими, бо всі ми під Ним ходимо. Розумію, що тільки завдяки Його підтримці та дозволу жити я можу реалізовувати тут Його певний план. По-друге, як не крути, всі ми для чогось живемо. Усі ми послані на цей світ заради того, щоб щось зробити. Я щодня прокидаюся та намагаюся реалізовувати ті мрії, про які думаю перед сном. Дуже сильно хочу змінити щось навколо. Бажаю, щоб люди змінювалися. Хочу, щоб Україною захоплювалися, щоб ми самі собою гордилися. Цілі в житті в мене, напевно, банальні та простенькі, але вони такі є. Я прагну, щоб люди, які навколо мене, були щасливі, задоволені і здорові. Бажаю, щоб мої дідусь і бабуся, мама і тато, мій брат довго та щасливо жили. Дуже хочу, щоб моя кохана дружина, яка для мене є найдорожчою, народила мені з часом декілька дітей. А ми їх могли щасливо виховати і дати можливість реалізувати себе. Звичайно, я не можу відкинути спорт. Це не просто хобі чи робота, а моє життя. Це те, заради чого я витрачаю дуже багато часу та сил, але я це роблю з надією і вірою, що моя робота і час принесе славу і честь Україні. Тішуся, що завдяки їй десь зайвий раз люди побачать, як підіймається прапор України, почують наш гімн. Це ті речі, які мене мотивують щодня ставати кращим. Не вважаю, що я досягнув аж такого успіху… Просто в той день мені був даний шанс стати Параолімпійським чемпіоном. Звичайно, я йшов до цього десять років. Уже рік минув… А мені досі здається, що це був сон. Втім я мрію ще раз спробувати так заснути, можливо, через декілька років на Параолімпіаді в Токіо, або у 2024-му в Парижі. Заради цих мрій я буду працювати. Хочеться не задумуватися про те, що буде завтра, а просто сьогодні працювати, аби завтра було дуже й дуже класно. ВЕРЕСЕНЬ - ЖОВТЕНЬ 2017 15

[close]

Comments

no comments yet