Січень-2017

 

Embed or link this publication

Description

Шкільна газета

Popular Pages


p. 1

Заклад освіти І-ІІІ ступенів «Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр» 1 Випуск № 13’2017 Читайте у номері: Скарбниця духовних надбань людства…...…..1 Історія Попелюшки…….2 Реальні прототипи диснеївських героїв……3 Євгенія Василишин. Мрії збуваються………..5 Сергій Ткачук. Інтерв’ю з бароном Мюнхгаузеном…………7 Парк розваг у Нідерландах, в якому живуть герої зарубіжної літератури……………..10 Книжкова вікторина….12 У випуску використано матеріали з Інтернету, дитячого порталу Пустунчик. Кожна людина тим чи іншим чином впливає на світ і суспільство, в якому живе. Світ, в свою чергу, відповідає людям тим самим. Яскравим прикладом такої взаємної гармонії є література, яка відіграє безперечно важливу роль у нашому житті. Ще у давнину, коли люди тільки вчилися розмовляти, постала проблема: як донести свої думки до інших людей через простір і час. Спочатку виникла усна народна творчість, а потім на її фундаменті люди звели величний храм літератури. Кожен письменник поклав у його стіни свою неповторну цеглинку і навіть зараз цей храм ні на хвилину не пустує і не втрачає своєї могутності. Він росте з кожним днем, з кожним новим твором. І велич цієї споруди полягає у тому, що кожен, від малого до велика, ким би він не був і де б не знаходився, може ввійти туди і навіть покласти свою цеглинку. Знайомлячись з літературою рідного краю та з творами письменників зарубіжних країн, ми вивчаємо власну історію, поринаємо у вир тогочасних подій і черпаємо звідтіля дорогоцінну мудрість наших пращурів. На сторінках книг ми знаходимо думки великих людей, що здатні докорінно змінити наше життя. Таким чином ми вчимося бачити світ з інших сторін і віднаходити у всьому щось нове, таке незвичне і таке близьке до нашого серця. Також не можна забувати про насолодження, яке отримує людина під час читання книжок. Ми вчимося на помилках героїв, співпереживаємо і щиро радіємо їх успіхам. Людина, яка прочитала багато книжок і використовує набуті знання, користується повагою в суспільстві й стає найбажанішим і найкращим другом. Вона завжди має потрібні знання, щоб знайти вихід із будь-якої складної ситуації і неодмінно прийде вам на допомогу, якщо ви втратите свої життєві орієнтири, і допоможе знайти для вас літературні «ліки». Отже, література – це невід’ємна складова у житті та розвитку суспільства. Вона є найбільшою скарбницею мудрості, що відкрита для кожного. Тому не шукайте важких шляхів, а просто візьміть собі до рук книжку!

[close]

p. 2

Щасливе дитинство неможливе без казок. Історія про Попелюшку — одна з найулюбленіших і найбільш читаних у всьому світі. Найдавніша версія казки була знайдена ще в єгипетських папірусах. У ній розповідається про чарівну дівчину Родопис, викрадену піратами з Греції та продану в рабство єгипетському багатієві. Одного разу дівчина пішла до річки скупатися і позбулася сандалій. Їх вкрав сокіл і відніс... ні, не до себе в гніздо, а єгипетському фараону. Звичайні сандалі навряд чи зацікавили б повелителя єгипетських земель. Але в тому то й справа, що були вони ексклюзивними — надто крихітним виявився їх розмір. Здивований фараон одразу ж оголосив загальнонаціональний розшук. А коли знайшов прекрасну Родопис, одразу з нею одружився. Історія про Попелюшку —один із найпопулярніших «мандрівних сюжетів». Сьогодні відомо більше тисячі варіантів казки. Є вона і в фольклорі Ірландії, знають і люблять її римляни, шотландці, цінують переказ попередників у Флоренції, Венеції ... У корейській народній казці роль Попелюшки зіграла чотирнадцятирічна дівчинка Кхончхі, яку жорстока мачуха змушувала дерев'яною сапкою обробляти кам'янисте поле. Але одного разу до дівчини спустилася жителька неба і, вмить виконавши всі справи, відправила бідолаху розважатися на весілля. Перестрибуючи струмок, Кхончхі загубила туфельку. Її знайшов начальник провінції. Фінал історії усім відомий. Цікаві таємниці про чарівні туфельки Попелюшки. У казках інших народів світу вони були зовсім не кришталевими, як у версії Шарля Перро, а розшитими шовком, виготовленими з дерева, матерії, алмазів і навіть чистого золота. Більш того, частенько туфельки Попелюшки трансформувалися в сандалі, або ж просто черевички, але завжди вони асоціювалися з певною опорою в житті. То чому ж Шарль Перро вибрав саме скло? Письменник Клод Метра впевнений, що світлоносна прозорість кришталю покликана показати контраст із брудним обличчям дівчини на початку казки. «У той же час скло створюється вогнем, це природна речовина, яка повністю перетворюється завдяки попелу ...» Всі імена головних героїнь казки — Cinderella, Попелюшка, Cenerentola, The Cinder Maid, Папялушка, Золушка — пов'язані з попелом і вогнем, жрицею якого в давні часи могла бути тільки найдобріша і світла представниця племені. Зв'язок між туфелькою і подальшим весіллям очевидний. Взуття в обрядах завжди асоціювалася з заручинами або укладенням шлюбу. Якщо пара розділялася, закоханих чекала розлука. Ось така вона, таємнича і непередбачувана історія Попелюшки. 2

[close]

p. 3

Щоб намалювати бодай одного мультиплікаційного персонажа, майстри докладають чимало зусиль і застосовують усі свої вміння та фантазію. Саме завдяки нестримній уяві і неабияким здібностям аніматорів з екранів до нас посміхається красуня-Білосніжка, бавиться оленятко Бембі або ж чаклує зла мачуха Малефісента. Зовнішній вигляд, манери та риси характеру героїв Диснея черпалися з різноманітних джерел. А деяких персонажів художники навіть змальовували з реальних людей — моделей чи акторів, яких спеціально для цього запрошували до студій на фото-сесії. Прототипів знімали на плівку, аніматори детально вивчали їхню пластику, і лише після цього створювали героїв наших улюблених диснеївських мультфільмів. Із кого ж насправді малювали персонажів таких популярних сьогодні мультиків Діснея? Мардж Чемпіон — Білосніжка Починаючи працювати над картиною «Білосніжка та сім гномів», аніматори не мали великого досвіду у створенні реалістичних образів людей. Тож Дисней вирішив найняти «живу модель» — юну танцівницю на ім’я Мардж Чемпіон. Дівчину, одягнену в костюм Білосніжки, відзняли у кількох сценах, і саме ці кадри використали для створення мультиплікаційної героїні. 3 Елеонор Одлі — зла мачуха та чаклунка Малефісента Актори, запрошені для озвучування мультиплікаційних персонажів, частенько надихають диснеївських аніматорів на створення цікавих образів для їхніх персонажів. Саме так вийшло і з Елеонорою Одлі. Її прекрасна манера триматися ідеально послужила для створення образу капосниці-мачухи із мультфільму «Спляча красуня». Хелен Стенлі — Попелюшка, принцеса Аврора Хелен Стенлі почала працювати з диснеївськими мультиплікаторами лише під кінець своєї акторської кар’єри. Та її краса і професійна майстерність зачарувала серця мільйонів маленьких глядачів. Стенлі стала прототипом Попелюшки та її зіркової сестри Анастасїї, принцеси Аврори зі «Сплячої красуні», а також Аніти Редкліф зі «101 далматинця».

[close]

p. 4

Маргарет Керрі — Фея Дінь-Дінь А з кого ж змалювали Фею Дінь-Дінь? Ходили чутки, що прототипом цього персонажа стала Мерлін Монро. Та насправді ж Дінь-Дінь із «Пітера Пена» змалювали з актриси Маргарет Керрі. Та не лише перейняли зовнішність, а й надали героїні деяких жестів та рис характеру відомої актриси. Ганс Конрид — Капітан Крюк Ганс Конрид, якого запросили для озвучки вічного ворога Пітера Пена — Капітана Крюка, став його реальним прототипом. Актор у костюмі Крюка зобразив пантоміму, яка послужила для створення ще одного яскравого персонажа — злого капітана Крюка. 4 Шеррі Стоунер — Аріель і Бель Красуня Шеррі Стоун була живою моделлю для головних героїнь «Красуні і чудовиська» та «Русалочки». Позуючи для Аріель, Стоунер навіть плавала перед художниками у спеціальному резервуарі з водою. Справжні оленята — Бембі та Фелін Для створення реалістичних образів персонажів мультика «Бембі» у студії Диснея влаштували справжній зоопарк, поселивши поряд з іншими тваринами двох 4-місячних оленят — прототипів самого Бембі та його подруги Фелін. Звичайна дворняга — Бродяга Створюючи мультфільм «Леді і бродяга», аніматори ніяк не могли вигадати образ головного героя — бродячого пса. А ж ось одного разу художник Ед Пеннер підібрав на вулиці звичайну бездомну собаку, яку співробітники студії одразу ж назвали ідеальним прототипом Бродяги. Щоправда, пес виявився дівчинкою, але це не стало проблемою. Після закінчення акторської кар’єри собачка до кінця життя мешкала в Голлівудському притулку для тварин.

[close]

p. 5

Всім привіт, мене звати Женя. У цьому випуску нашої шкільної газети я хочу розповісти Вам, дорогі читачі, про мої пригоди в Києві у передноворічний час. І довести, що мрії збуваються, особливо на новорічні свята. Усе почалося так… Я дізналася про проект «Здійсни мрію дитини» від благодійного фонду «Крона» та ТСН (вони здійснювали мрії дітей з різними хворобами). Ось і я вирішила написати про свою мрію, а саме – озвучити якогось мультиплікаційного персонажа. І от через деякий час мені зателефонували з фонду і сказали, що допоможуть у здійсненні мрії. На студії звукозапису імені О. Довженка зголосилися записати мій голос і занести його в базу даних. Це були так звані проби, і, якщо мій голос підійде до якогось персонажа, то мене запросять його озвучувати. Ми дуже зраділи й почали збиратися в подорож усією родиною. На вокзалі нас вже чекали журналісти ТСН, щоб взяти інтерв’ю і провести нас у зимову казку. 5 У Київ ми приїхали рано-вранці. Там нас зустріли учасники проекту. Ми трішки відпочили з дороги і вирішили відвідати святкову виставу у дельфінарії «Немо». Там головними героями були чотири дельфіни, морський лев і два морських котика. Було дуже цікаво та весело.

[close]

p. 6

Після вистави нас запросили на допрем’єрний показ мультфільму «Ваяна» у кінотеатр «Оскар», який знаходиться у ТРЦ «Гуллівер». Найбільше мені у цьому приміщенні сподобався скляний ліфт, яким ми підіймалися на потрібний поверх, він був схожий на ліфт із кінофільму «Чарлі та Шоколадна фабрика». У кінотеатрі влаштували справжню «Гавайську вечірку», на прем’єрі було дуже багато відомих людей. Відбулась справжня фотосесія!!! Зі мною навіть сфотографувалися Соломія Вітвіцька та її донька. Нарешті почався довгоочікуваний мультфільм. Дивилися ми його у VIP-залі, з крутими розкладними кріслами. На жаль, моя сестричка не побачила цей мультик, тому що вона заснула просто у кінотеатрі. Про мультфільм Вам, шановні читачі, розповідати не буду, краще подивіться його самі, але обов’язково українською мовою. На другий день ми відвідали «Зимову країну» на ВДНГ, а саме «Резиденцію Діда Мороза», де зустрілися зі справжніми Живими Сніговиками, Дідом Морозом та Ельфами. Я та Даринка написали Діду Морозу листи. У такий момент важко не повірити у казку. 6 Нарешті настав час їхати у студію звукозапису. Коли ми приїхали, нас тепло зустріли працівники студії. Вони відвели мене у спеціальну кімнату для звукозапису. Мені дали озвучувати ту ж саму Ваяну, правда не всю роль, а лише уривок. Це було весело, захоплююче, незвично та дуже цікаво. Коли я закінчила запис голосу, то побачила біля себе Лідію Таран – вона ведуча ТСН та куратор проекту «Здійсни мрію дитини». Я навіть взяла у неї інтерв’ю. Також мені пощастило познайомитись з Олею Гарбузюк – учасницею проекту «Голос діти». Саме її голосом говорить Ваяна у мультфільмі.

[close]

p. 7

Працівники студії вручили мені та Олі подарунки з емблемою мультфільму «Ваяна», не залишив мене без подарунків також проект «Здійсни мрію дитини». І навіть Оля Гарбузюк подарувала мені сюрприз. Тепер я вірю: можливо, колись Ви побачите мультик, герой якого розмовлятиме моїм голосом. Вірте у мрії – бо вони збуваються. P.S. По приїзду в Тернопіль ми відвідали кінотеатр Cinema City і переглянули там мультфільм «Ваяна» вже разом із моєю сестричкою. 7 Людина, про яку сьогодні буде йти мова у нашому випуску зовсім не потребує представлення. Адже тільки він літав на гарматному ядрі, скакав на половині коня, сам витягнув себе за волосся з болота, заліз по бобовому дереву на Місяць. Його ім’я давно вже стало називним, його історії надзвичайно популярні, про нього надруковано неймовірну кількість книжок, режисери знімають художні та мультиплікаційні фільми. Він – герой творів Рудольфа Еріха Распе, барон Мюнхгаузен. А найцікавіше те, що ця людина існувала насправді. Його бачили в Петербурзі, в Ризі, в українських степах. Він брав участь у битвах, придворних боях та й взагалі прожив довге, цікаве життя, достойне його літературної слави. Давайте послухаємо історію життя справжнього барона Мюнхгаузена (інтерв’ю записав член редколегії шкільної газети Сергій Ткачук). Барон Мюнхгаузен: Я, барон Карл Фрідріх Ієронім фон Мюнхгаузен, народився 11 травня 1720 року в затишному німецькому містечку Боденвердер, неподалік від Ганновера. Ми – нащадки давнього дворянського роду, відомого ще з ХІІ століття. На нашому гербі намальований монах із посохом та книгою. А саме прізвище в перекладі значить «Монастирська хата». Мої батьки, барон Георг Отто та баронеса Сибілла, мали пристойний двоповерховий будиночок із присадибою. На лихо, мій батечко, полковник, помер, коли мені виповнилося 4 роки. Нас залишилося восьмеро дітей. Мати, жінка практична, одразу взялася за моє виховання і вже через 8 років влаштувала мене пажом при дворі герцога Брауншвейгського (саме тут колись служив і мій покійний батько). Важка то була наука, але я навіть у свої 12 років був кмітливим хлопцем: угадував настрої та бажання герцога, приховував свої власні думки, уникав чвар і тримав язик за зубами.

[close]

p. 8

Сергій: Відомо, що брауншвейгський принц Антон Ульріх посватався до Анни Леопольдівни Курляндської. Барон Мюнхгаузен: Саме так. Вона була племінницею російської герцогині Анни Іоанівни. Сергій: І Вас, як пажа, взяли до почту принца. Так Ви потрапили до Росії. Якою для Вас відкрилася ця країна? Барон Мюнхгаузен: Ця подорож коштувала мені двох пальців на нозі (я їх відморозив під час лютого російського морозу). У путь я вирушив 2 грудня 1737 року. Усі казали, що я або відчайдушний сміливець, або самовбивця. Їхати в Росію взимку, в тріскучі морози?! Довго трясся я в кареті, супроводжуючи принца. Перед очима пробігали засніжені по самі стріхи села у російський глибинці, дзвіниці, непрохідні ліси із силою-силенною звірів та птаства, повноводні ріки. Потім почесний кортеж урочисто в’їхав у Санкт-Петербург. Такого я ще в житті не бачив: незчисленні бенкети, паради і свята – голова пішла обертом! Але я поводився чемно, стримано і ввічливо. І точно знав, що мій час ще не настав. 8 Сергій: У 18 років вас призначили в корнети російського кірасирського полку «Брауншвейг». Барон Мюнхгаузен: Саме так. В грудні 1739 року я залишив службу у свиті Антона Ульріха і за протекцією герцогині Бірон, дружини наймогутнішої людини в Росії, перейшов у Брауншвейгський полк. Офіцери тут отримували більший заробіток, жили комфортабельно. Я, наприклад, отримав від принца у подарунок двох коней, пістолети. Спочатку мені присвоїли чин поручика, згодом – капітана. Кірасирами на той час називали важку артилерію. Вершники їздили на дебелих конях, носили на головах чепурні каски, а плечі та груди прикрашали латами-кірасами. Сергій: У такі полки потрапляли молоді та кремезні юнаки. Барон Мюнхгаузен: Авжеж. Бачили б ви мене тоді: кафтан із лосячої шкіри, обшлаги з блакитного оксамиту, високі тупоносі чоботи з відворотами та шпорами, чорний трикутний капелюх із золотим позументом та шпага із золоченим ефесом у срібній портупеї. Сергій: Коли царські справи зазнали швидкоплинних змін, Ви подалися у провінційну Ригу. Є свідчення, що брали участь у війнах проти турків. Саме там, при облозі міста Бендери, яке так і не вдалося захопити російській армії, Ви, за версією Еріха Распе, літали на ядрі та оглядали згори місце влаштування супротивника. Також керували почесною вартою в Ризі при зустрічі майбутньої імператриці Єлизавети ІІ. Барон Мюнхгаузен: А в Росії тим часом в черговий раз відбувалися серйозні зміни: помирає імператриця Анна Іоанівна, престол переходить, згідно маніфесту, до її двоюрідного онука – немовляти Івана ІІІ (сина Анни Леопольдівни та Антона Ульріха Брауншвейгського. Але до

[close]

p. 9

його повноліття країною повинен був правити фаворит Анни Іоанівни герцог Бірон. Сергій: Але вже через три тижні Анна Леопольдівна здійснила переворот й відправила Бірона у висилку, себе призначила генералісимусом та оголосила правителькою до повноліття сина. І це ще не все. В ніч з 5 на 6 грудня 1741 року дочка Петра І, Єлизавета Петрівна, заарештовує «брауншвейгських узурпаторів» та посідає на трон. Барон Мюнхгаузен: Ви ще забули той факт, що у 1744 році мені довелося супроводжувати у Ризі особу, яка через декілька років стала однією з найважливіших персон в російській історії – майбутню імператрицю Катерину ІІ. Сергій: Що було потім? Барон Мюнхгаузен: У 24 роки я одружився з донькою ризького судді Якобінцею фон Дунин і став зразковим сім’янином. Коли мені стукнуло 30 років, я зрозумів, що кар’єра в Росії – не для мене, і подався назад у Німеччину. Сергій: В маленькому Боденвердері, де на той час мешкали 1200 людей, барон Мюнхгаузен був єдиним і найбагатшим аристократом. Зазвичай Ви займалися полюванням та розповідали у колі друзів про свої дивовижні подвиги. Ваші сучасники писали: «Мюнхгаузен починав розповідати після вечері, запаливши свою величезну пенькову трубку з коротким мундштуком, перед собою ставив стакан пуншу. Він жестикулював все виразніше, крутив руками свою перуку на голові, обличчя його все оживлялося і він, зазвичай правдива людина, у ці хвилини чудово розігрував свої фантазії». 9 Барон Мюнхгаузен: І саме після цього моє ім’я зазвучало по усіх усюдах. У 1781 році в берлінському журналі «Супутник для веселих людей» з’явилися шістнадцять оповідань про мої пригоди, восени 1785 року Еріх Распе надрукував у Лондоні «Оповіді барона Мюнхгаузена про його чудесні мандрівки й походи в Росію», потім «Друга мандрівка на Місяць». Для мене це було принизливо. Читачі «переплутали» прототип із літературним героєм, а ім’я Мюнхгаузена з тих пір стало синонімом брехні. Сергій: Я хотів би розкрити нашим читачам одну Вашу таємницю. В Росії барон Мюнхгаузен закохався у княгиню Голіцину. Народилася від цього кохання дівчинка, яку передали на виховання в родину козачого отамана з подібним прізвищем Наговіцин. Хочу підкреслити, що родова гілка нашого гостя, барона Мюнхгаузена, не згасла. Один з його нащадків навіть написав книгу «Пригоди праправнука Барона Мюнхгаузена на межі ХХ-ХХІ століть». Ця книга побачила світ у 2002 році. Барон Мюнхгаузен: Цікаво мені було дізнатися, що я маю нащадків. Сталося так, що Бог не послав мені і моїй першій дружині дітей. Друга моя дружина народила дівчинку, але вона померла ще дитиною. Сергій: Багато було пригод у житті справжнього барона Мюнхгаузена. Але найдивовижніше трапилося через 100 років після його смерті, коли було вирішено перенести на кладовище захороненні під підлогою церкви останки нашого героя.

[close]

p. 10

Зібрався натовп людей. Робочі підняли плитки – усі завмерли. Мюнхгаузен лежав перед ними, мов живий – широкоплечий чоловік, із добрим обличчям. Декілька хвилин усі захоплювалися цим дивом, як несподівано дмухнув вітерець, й великий вигадник розсипався, ніби його зовсім не було. Усі, хто були в церкві, стояли у потрясінні. Могилу залишили у спокої. Зараз містечко Боденвердер прикрашено пам’ятниками знаменитому Барону. В 1937 році, в домі, де народився й помер Мюнхгаузен, відкрився музей. Тут зібрані речі, які належали померлому, є величезна колекція книг про пригоди барона. З 1997 року мешканці Боденвердера, у рамках міського свята, присвяченого дню народження їх знаменитого земляка, прийняли рішення нагороджувати «Призом Мюнхгаузена» діячів мистецтва та персон «з особливим талантом у жанрі гумору, фантазії й сатири, який дорівнює історичному попереднику». 10 Неймовірно! Країна Чудес, виявляється, існує насправді! А називається вона Парк розваг Ефтелінг, який розташований у нідерландському місті Каатсхойвел. Ефтелінг — один із найстаріших та найвеличніших парків розваг у цілому світі! Казкові персонажі та захоплюючі сюжети багатьох легенд і переказів у парку повсюди. Тут і Червону Шапочку можна зустріти, і побачити гномів, що оплакують Білосніжку, і полоскотати нерви у Замку Жахів, і навіть постаратися викрасти золоту корону зі скрині Ефтелінського Дракона. Та найцікавіший атракціон парку — Балакуче Дерево. Варто лише наблизитись до нього, як воно починає розповідати чергову казку чи будь-яку іншу розповідь. «Міміка» 13-метрового казкового Дерева напрочуд добре розвинена. Дивно, наскільки точно його «обличчя» відтворює кожну емоцію!

[close]

p. 11

Одним із найбільш видовищних у Парку Ефтелінг є шоу «Водяних лілій», за мотивами однойменної казки Сходу. У кам’яному гроті — озеро нечуваної краси. Спочатку на ньому лише закриті бутони лілій… Та раптом навколо темніє, вдаряє грім, і оманливий спокій озера зникає: звідкілясь з’являється старий у білому вбранні, починає читати якісь закляття, і лілії поступово розпускаються, а поміж ніжних пелюсток заводять свої танці феї. 11 А з даху ось цього будинку регулярно виглядає старенька та витрушує подушку. Щоразу з неї сиплеться купа пір’я. Дивовижне видовище! У 2012 році Ефтелінг святкує 65 річницю, адже створений був ще в далекому 1952-му за проектом відомого нідерландського ілюстратора Антон Піка. Тут просто таки віє духом того часу: в повітрі, водній гладі, густих насадженнях лісу вирує загадкова атмосфера давнини. Будиночок для гномів А ось і Будиночок із печива з відомої казки про Ганса та Грету Чарівна Рапунцель виглядає з вежі, а по канату піднімається її матичаклунка Найстаріший атракціон — паротяг — прокатає Вас по всій території Парку. Парком Ефтелінг можна гуляти годинами. Щоб побачити всі атракціони та насолодитися усіма куточками Країни Чудес, не вистачить і цілого дня!

[close]

p. 12

Життя з книгами — у сто разів цікавіше та яскравіше! Друже, а Ти любиш читати? Якщо так, то ця вікторина — якраз для Тебе! Запитання 1. Де починається життя книги? 2. Що допомагає читачу швидко знайти в книзі потрібне оповідання? 3. З якого матеріалу було виготовлено найпершу книгу? 4. Як називається зібрання слів, розміщених в алфавітному порядку, з поясненням, тлумаченням чи перекладом на іншу мову? 5. Назви професії людей, які працюють над створенням книги. 6. Який матеріал вперше використовували для письма? 7. З чиїм ім’ям вперше пов’язане книгодрукування в Україні? 8. Найбільша бібліотека стародавнього світу? 9. Який матеріал, крім пергаменту, використовували на Русі для написання книг? 10. На якому матеріалі, крім пергаменту, писали в Стародавньому Єгипті? 11. Як називається коротка розповідь про книгу? 12. Як називаються книги, за якими учні вивчають навчальні предмети? 12 Запитання для старшокласників 1. Визначте назву твору за ключовими словами: пустеля, пілот, планета, троянда, лис, гадюка, літак. 2. Що означає назва книги Джованні Боккаччо «Декамерон»? 3. Літературний псевдонім американського письменника Семюеля Клеменса. 4. Коли святкується Міжнародний день дитячої книги? Чий це день народження? 5. Рукопис «Рубайят» Омара Хайяма був втрачений внаслідок величезної катастрофи, що відбулася у 1912 році. Що це була за подія? 6. У 80-х роках ХХ століття в італійських університетах різко збільшилася кількість студентів, що хотіли вивчати історію середніх віків. Виявилося, що причиною цього стала книга. Яка? 7. Хто з французьких письменників назвав Київ другим Римом? 8.«У мене немає біографії». Який відомий драматург охарактеризував так своє життя? 9.«Найголовнішого очима не побачиш. Добре бачить лише серце». Герою якого твору належать ці слова? 10. Яка українська письменниця переклала на українську та російську мови 15 творів Жуля Верна? 11. За який твір Ернест Хемінгуей був удостоєний Нобелівської премії? 12. Кому належать ці слова: «Найпечальніша радість — бути поетом»?

[close]

Comments

no comments yet