BOOMplusTV

 

Embed or link this publication

Description

березень-квітень

Popular Pages


p. 1

секрети успішних жінок цифра удачі 16 краса жертв не потребує позитивних звичок жінкою Бути березень-квітень 2016

[close]

p. 2

© Photo by Serhiy Horobets

[close]

p. 3

k_basharimova Oksana Basharimova +38 097 384 24

[close]

p. 4

колонка редактора Я просто жінка… Я просто жінка… Грішна і земна. Не ангел я, не перший витвір Бога. Так легко мною впитись без вина, Я ж на устах залишу тільки здогад. Я просто жінка… Суміш сміху й сліз, Фонтан емоцій, джерело любові. Я загадка, незвіданість, ескіз, Рожеві сни і мрії кольорові. Я просто жінка… Та в усі віки В моє ім’я творили і вмирали, З небес зривали в пристрасті зірки, Співали солов’ї нічні хорали. Я просто жінка… Різна для усіх: Для когось подруга, ну а комусь єдина. В міцну я дружбу вірю, мов горіх, А як любов, то тільки лебедина. Я 4 Я просто жінка… Та лише мені Одній дано святе наймення Мати. Я послана на землю, щоб в вогні Своїх діток від бід охороняти. Я просто жінка… Ніжна і слабка. І в слабкості моя таємна сила. Жіноча доля, кажуть, не легка, Та іншої я в Бога не просила. Я просто жінка... Олена Iськова к багато існує різних версій, якою має бути ідеальна жінка, дружина, мати? Самі лише рекомендації, як себе «підправити». Тому ми часто порівнюємо себе з іншими людьми і власними уявленнями про те, якими повинні бути. Найстрашніше те, що ми боїмося бути такими, якими є. Мода, краса, фігура – це все тут ні до чого. У кожної Попелюшки може бути свій неповторний бал, і кожен щасливий по-своєму. І не варто вплутуватись у нескінченну конкуренцію та намагатись стати схожою на когось. Пам’ятаєте слова Шекспіра: «Весь світ – театр, а люди в ньому – актори». Театр – це красиво, весело, але часом дуже драматично і навіть трагічно. А коли вистава закінчується, завіса опускається, ми знову опиняємось в реальному світі. Згадайте про це, коли надумаєте приміряти на себе різноманітні ролі. Повірте в себе, в те, що ви хороші і гідні любові, поваги такі, як є. Насамперед треба навчитися любити себе, тоді вас полюблять й інші. березень-квітень 2016

[close]

p. 5



[close]

p. 6

зміст Головний редактор та видавець Емілія Худа / Editor-in-Chief and Publisher Emiliia Khuda Літературний редактор Тетяна Ільків / Literary Editor Tetiana Ilkiv Англомовний редактор Наталія Ковалик / English Language Editor Natalia Kovalyk Координатор моди Катерина Булах / Fashion Coordinator Kateryna Bulakh Дизайнер Олександра Вакарова / Designer Oleksandra Vakarova Ілюстратор Андрій Вакаров / Illustrator Andrii Vakarov Журналісти: Ірена Карпа, Евеліна Олесино, Олена Крутій, Оксана Сворик, Ольга Клименко, Віра Шпирка / Journalists: Irena Karpa, Evelina Olesuno, Olena Krutiy, Oksana Svoryk, Olha Klymenko, Vira Shpyrka Фотографи: Ярослав Мончак, Андрій Гончаренко, Ігор Федорів/ Photographers: Yaroslav Monchak, Andrii Honcharenko, Ihor Fedoriv Керівник відділу реклами та координаційний директор Наталія Лукіянова / Head of Advert Department and Coordinating Director Natalia Lukianova Представництво у Закарпатській області: РК «ЄВРОСТАНДАРТ» – Денис Близнець Representative in Transcarpathian region: AC «EUROSTANDARD» – Denys Blyznets Координаційний директор в Івано-Франківську Вікторія Белей/ Coordinating Director in Frankivsk Viktoriia Belei Журнал зареєстровано у Міністерстві юстиції України / Magazine is registered at the Ministry of Justice of Ukraine. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації №20519-10349Р / State Registration Certificate of printed mass media № КВ №20519-10349р Адреса редакції: м. Львів, Зелена, 145 +38 (098) 323 15 75 / Editorial Office Address: Lviv, Zelena 145 str. Редакція може не поділяти думку авторів. За зміст рекламних матеріалів та їх достовірність редакція відповідальності не несе. Категорично заборонено повне або часткове відтворення матеріалів, опублікованих у журналі «Boom plus TV» без письмового погодження головного редактора / Editorship can not share the authors views. The editors are not responsible for the contents and reliability of advertising materials. The total or partial reproduction of «Boom plus TV» published materials without the Editor-in-Chief written permission is strictly forbidden. На обкладинці / On the Cover: Христина Джура фото – Ярослав Мончак стиль – Емілія Худа макіяж – Лілія Юрчишин (iconic beauty studio) зачіска – Ірина Кузів одяг – прикраси –АРМ «Монако» потрібно знати 10 Велика криза 12 Що корисного зро­ била жінка-депутат 13 Іноземні ЗМІ про події в Україні світ з outlook 15 Лігурія  право вибору 17 Народна дія  персона  18 Олексій Довбуш 20 Бірма Захарова 22 Мирослава Дрогомирецька 24 Олена Онуфрів 26 Катерина Щепаняк 6 березень-квітень 2016

[close]

p. 7

здоров'я  28 Топ 7 продуктів 29 Інноваційне омолодження 30 Дельфінотерапія 32 Філософія СПА справа смаку 34 Початок дня у «Varenyky International» 35 Весна в «Bellini's Piano Bar & Grill» 36 Що подарувати? 42 Які окуляри будуть модні в цьому сезоні актуально думки цікаво 46 Ірена Карпа 48 Бути жінкою 50 16 позитивних звичок 52 Твоя цифра удачі 54 «Shoco.» 55 Квіткова нива Параски Хоми 56 Гастрономічно-музичний вечір у «TARTUFO» січень-лютий 2016 у фокусі 7

[close]

p. 8

модель – Христина Джура фото – Ярослав Мончак прикраси –АРМ «Монако» жилетка – Оксана Караванська сукня – Stella McCartney макіяж – Лілія Юрчишин зачіска – Ірина Кузів

[close]

p. 9



[close]

p. 10

потрібно знати «І жах не в тому, що щось зміниться, – жах у тому, що все може залишитися так само». Ліна Костенко велика криза Українці, на відміну від інших націй, досі шукають властиву тільки їм формулу успіху. Рівно ж як, – і маю підозру, що теж, не так, як інші, – твердо вивчили формулу неуспіху. Тільки не для того, аби оминати її десятою дорогою, а навпаки – щоб згодом, після чергової поразки, згадувати про неї у невимовно тужливих піснях. Ця формула неуспіху проста, як байка Леоніда Глібова про лебедя, рака і щуку. Упродовж сотень років ролі у гумористичному тріо невдах перепадали різним діячам загальноукраїнського масштабу. Хтось із них закарбувався у свідомості спільноти тавром зрадника, а дехто досі посідає поважне місце у ще не створеному національному пантеоні. Бо, у принципі, слід зрозуміти, що відповідальність за дії/бездіяльність уряду лежить не тільки на Арсенієві Петровичу, але й на Верховній Раді, дружним голосуванням якої цей Кабмін благословили на царство. І кому-кому, а от Гройсману не варто пояснювати, якими титанічними зусиллями пацієнт на прізвисько «коаліція» ще досі радше живий, ніж мертвий. Та коли про велику кризу заговорив лідер фракції БПП Юрій Луценко, у повітрі справді повіяло дочасними виборами. Хоча у неписаних правилах гри в трикутнику «президент – парламент – уряд», яка триває ось уже півроку, таке словосполучення належить до найбільш табуйованих. Луценко дотримав політичного етикету, хоча, як і великий байкар Глібов, вдався до більш ніж прозорої езопової мови. «Стало зрозуміло, що в уряду Яценюка немає 226 голосів для прийняття важливих законів щодо євроінтеграції, розвитку країни та економіки… Що робити? Шукати вихід без ультиматумів, я іншого виходу не бачу», – заявив Луценко. Він, правда, не врахував одного: в арсеналі опонента (керівника уряду) не залишилося «набоїв», лише ультиматуми. «Куля в лоб» – то просто смішний мем, не більше. Арсенію Петровичу й справді не позаздриш. «Ботан» з бездоганною англійською і квитком економ-класу, такий собі хіпстер у великій політиці з часом став боксерською грушею, на якій відпрацьовують хуки, джеби і свінги усі Політична еліта врешті, здається, зрозуміла, що її феєрично-патетична риторика, якою упродовж останніх двох років кишів теле- і радіоефір і без якої не минало жодне більш-менш поважне зібрання, є всього-на-всього гарною міною за поганої гри. І якщо грудневі спроби повалити уряд Яценюка зійшли на пси через блазнівську витівку Барни, то з початком високосного 2016-го скандали на Печерських пагорбах зіп’ялися на значно вищий рівень. І тепер, власне кажучи, жодні філологічні вправи не знівелюють потреби втямливих пояснень того, що відбувається. «Казус Абромавичуса» – міністра з когорти «варягів» – урешті висмикнув кляпи з уст найповажніших речників. Першим про велику політичну кризу заявив спікер парламенту Володимир Гройсман. 10 березень-квітень 2016 Спроби діагностики Шантаж і крапка Текст: Ігор Гулик

[close]

p. 11

Арсенію Петровичу й справді не позаздриш. «Ботан» з бездоганною англійською і квитком економ-класу, такий собі хіпстер у великій політиці з часом став боксерською грушею, на якій відпрацьовують хуки, джеби і свінги усі неліниві неліниві. Я не думаю, що опонентам прем’єра так жагуче хочеться замінити його. Мабуть, є поважніша мотивація для щоденних атак. Не буду множити конспірологічні версії про Яценюка як найжадібнішого корупціонера (свічки не тримав). Однак, гадаю, оточення Ар- Отже, діагноз є – велика криза. Інша річ, що очі політикам затуманюють ймовірні результати ще не оголошених позачергових виборів. Цинічно годуючи публіку страхами і пересторогами, вони тишком-нишком уже розгортають штаби для електоральних перегонів сенія таки надовго дало роботу детективам НАБУ. Але підозрюю, що прем’єр до пори до часу змушений був миритися з роллю такого собі щита для президента, забираючи весь негатив, усі народні кривди на себе. Що ж, назвавшись Бальцеровічем, лізь в окріп... Та з плином часу удари ставали все дошкульнішими і, закономірно, – пробили глуху урядову оборону. Тим паче, що за плечима прем’єра – політична сила, яку лише умовно можна вважати «силою». Рейтинг «Народного фронту» завис на позначці статистичної похибки. І Яценюку, загнаному в кут, не залишили вибору. Тепер з його уст лунають шантаж і погрози. Смішні до сліз для освідомлених, але страшні для пересічного українця. Прем’єр лякає карами з боку МВФ, страшить невиплатами пенсій, балансує на грані легенд про те, що після його демісії військо на східному фронті залишиться голим і босим. Прем’єр проштовхує ідею конституційного референдуму, це, на його думку, панацея від усіх реформаторських недуг. Та найсерйозніший меседж його щотижневих телевізійних десятихвилинок: дочасні вибори під час війни – то апокаліпсис. Буцім президентські чи місцеві у нас відбулися у благословенно Насправді ж прем’єр сам боїться виборів більше, ніж російського наступу. Бо ні йому, ні «Народному фронту» навряд чи вдасться подолати парламентський поріг мирні роки! Насправді ж прем’єр сам боїться виборів більше, ніж російського наступу. Бо ні йому, ні «Народному фронту» навряд чи вдасться подолати парламентський поріг. Отже, діагноз є – велика криза. Інша річ, що очі політикам затуманюють ймовірні результати ще не оголошених позачергових виборів. Цинічно годуючи публіку страхами і пересторогами, вони тишком-нишком уже розгортають штаби для електоральних перегонів. А дарма... Криза – це новий шанс, яким гріх не скористатися. І шанс цей полягає, зокрема, у тому, щоб урешті-решт вирватися з парадигми Глібова, щоб на 25-му році незалежності з’ясувати, хто в трійці «лебідь – рак – щука» головний. Про це я писав у минулому числі «BOOM plus TV», і цьому направду варто присвятити й референдум. Тобто мова про устрій держави, про повноваження її перших осіб, про особисту відповідальність за те, що відбувається. Президентську, прем’єрську (канцлерську), але аж ніяк не змішану (колективну). Бо в останньому варіанті цапами-відбувайлами завжди роблять нас з вами. березень-квітень 2016 Що далі? 11

[close]

p. 12

потрібно знати Своїми враженнями про перші місяці роботи ділиться депутат Львівської обласної ради Тетяна Бей: – Перші кілька тижнів призвичаювалась, вивчала, що і як працює. Скажу чесно, не очікувала, що адміністративні процедури аж такі заплутані і довгі. Мій ентузіазм та ідеї постійно наштовхувались на величезну кількість норм, погоджень десятків чиновників, довгі строки чекання та інші бюрократичні перепони. Зараз вже спокійніше до цього ставлюсь, розумію, що в деяких питаннях така скрупульозність потрібна, але ж не настільки масово, як у нас заведено. Писала депутатські запити з цього приводу до різних органів, і от, зовсім нещодавно, перехід таки встановили. Це маленька колективна перемога і депутатів різних рівнів, які відгукнулися на проблему, і насамперед самих мешканців. Мене дуже тішить, що наші люди все частіше беруть ініціативу у власні руки Щотижня у приміщенні ЛКП «Рясне-402» працює громадська приймальня Тетяни Бей: – До нас звертається багато людей, переважно з особистими проблемами. Однак є і колективні звернення. Наприклад, щодо облаштування пішохідного Що корисного зробила за кілька місяців переходу через три залізничні колії у Кам’янці. Місцеві жителі були буквально відгороджені від міста небезпечними рейками і ровами. Писала депутатські запити з цього приводу до різних органів, і от, зовсім нещодавно, перехід таки встановили. Це маленька колективна перемога і депутатів різних рівнів, які відгукнулися на проблему, і насамперед самих мешканців. Мене дуже тішить, що наші люди все частіше беруть ініціативу у власні руки. Будівництво пішохідного переходу виявило ще одну проблему – брак якісної комунікації між громадянами та органами місцевого самоврядування. Навіть у тій же Кам’янці люди не перший рік пишуть у всі можливі інстанції, але безрезультатно. Впровадження електронних петицій до Львівської облради, на мою думку, могло би покращити цей зв’язок. 12 березень-квітень 2016 жінка-депутат Адже петиція, яка набере необхідну кількість підписів, підніматиме проблему на вищий рівень, надаватиме їй певний резонанс, привертатиме увагу соціуму, мас-медіа, і чиновникам уже не так зручно буде закривати очі і готувати шаблонні відписки. Я вже подала до профільної комісії ради свій проект положення про петиції, чекаєю рішення. ухвалюємо рішення спокійно і без взаємних образ. Сподіваюсь, що зможемо тримати цю високу «культурну» марку і надалі Крім того, Тетяна Бей є секретарем постійної депутатської комісії з питань культури, історико-культурної спадщини, туризму, духовного відродження та ЗМІ: – Працівники апарату ради не можуть натішитися нашою комісією. В інших комісіях – сварки, конфлікти, стреси, у нас – конструктив і взаємоповага, хоч ми й представляємо різні політсили, часом дуже непримиренні. Це не дивно, адже більшість складу комісії культури – жіноча. Звісно, наші погляди щодо тих чи інших питань часто різняться. Незважаючи на це, ухвалюємо рішення спокійно і без взаємних образ. Сподіваюсь, що зможемо тримати цю високу «культурну» марку і надалі.

[close]

p. 13

Ukraine’s grace period for tackling cronyism may have run out IN TSARSKOE SELO (“Tsar’s Village”), a smart district in Kiev, Ukraine’s president, Petro Poroshenko, owns a swathe of desirable land. Across the street sits a sprawling compound belonging to Ihor Kononenko, the president’s friend and deputy head of his parliamentary faction. The two men met during their Soviet army service. After Ukraine gained independence they rose together in business and politics. Last week Ukraine’s economy minister, Aivaras Abromavicius, resigned, accusing Mr Kononenko of obstructing reform. Mr Abromavicius said he refused to cover for officials who, “very much like the old government, are trying to exercise control over the flow of public funds”. Ukraine’s Maidan revolution was supposed to roll back corruption and cronyism. Mr Abromavicius, a Lithuanian-born investment banker, was one of several foreigners invited into government to change the old ways. He ran up against vested interests in the circles of both the president and the prime minister. Mr Abromavicius is the second economy minister since the revolution to quit for similar reasons, and the fifth minister to resign from the current government. Western ambassadors lamented his departure. In unusually blunt language, Christine Lagarde, the head of the International Monetary Fund (IMF), threatened an end to Ukraine’s $18 billion bail-out programme “without a substantial new effort to invigorate governance reforms and fight corruption”. Following Ms Lagarde’s comments, Mr Poroshenko pledged to do more […] CORRUPTION IN UKRAINE: DEAR FRIENDS Україна повинна перегорнути сторінку епохи непотизму: кредит довіри до влади вичерпався. Авторитетне британське видання «The Economist» опублікувало статтю, присвячену реаліям сучасної української політики, під красномовним заголовком «Любі друзі». Автор статті розповідає про історію дружніх та добросусідських стосунків президента України Петра Порошенка з Ігорем Кононенком у контексті корупційних скандалів, пов’язаних з відставкою міністра економіки Айвараса Абромавичуса. У Царському Селі, елітному районі Києва, президентові України Петрові Порошенку належить чималий шмат такої омріяної багатьма київської землі, а через дорогу простягається будівля, що належить Ігореві Кононенку, президентському товаришу й заступнику голови його фракції у парламенті. Двоє чоловіків зустрілися ще під час служби в радянській армії, а після здобуття Україною незалежності утверджувалися разом в бізнесі та політиці. Минулого тижня (8.02 – 12.02.2016) міністр економіки України Айварас Абромавичус подав у відставку, звинувативши Ігоря Кононенка у перешкоджанні проведенню міністерством реформ у галузі економіки: йдеться про відмову пана Абромавичуса призначати посадових осіб, які «нагадують представників колишнього уряду та намагаються здійснювати контроль над потоками державних коштів на держпідприємствах». До речі, Айварас Абромавичус став другим міністром економіки, який залишив свою посаду через незгоду з корупційними діями влади, і п'ятим міністром з тих, які пішли з уряду Арсенія Яценюка. Після Революції гідності всі чекали, що нарешті розпочнеться реальна боротьба з корупцією, а епоха кумівства справді закінчиться. Айварас Абромавичус, український міністр литовського походження, був одним з кількох іноземців, які були запрошені до нового українського уряду, щоб змінити ситуацію. Насправді ж він зіштовхнувся з круговертю корпоративних інтересів в оточенні як президента, так і прем'єра. Західні посли були глибоко розчаровані та занепокоєні відставкою міністра. Автор статті зазначає, що «осіб, схожих на Кононенка, насправді дуже багато в парламенті України, самі ж українці називають їх «сірими кардиналами», або «lyubi druzi» («любими друзями»). Зв'язки між друзями, діловими партнерами, родичами і політичними союзниками дуже розмиті, тому й гальмується проведення якісних реформ. У матеріалі наголошується на певному ретроспективному відлунні та схожості цієї ситуації із ситуацією 2004 року: адже Петро Порошенко і сам був серед «любих друзів» тодішнього президента України Віктора Ющенка одразу після Помаранчевої революції. Цього разу багато хто сподівався, що реальна реформаторська робота розпочнеться після місцевих виборів 2015 року, але підтвердилося протилежне. Своєю чергою, у незвично різкій формі Крістін Лагард, директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду (МВФ), пригрозила припинити надання 18 млрд дол. екстреної фінансової допомоги Україні «без істотно нової спроби пожвавити реформи в галузі управління та боротьби з корупцією». Після коментаря пані Лагард Петро Порошенко пообіцяв зробити більше... Водночас у статті йдеться про ймовірність краху правлячої коаліції та реальність проведення дострокових парламентських виборів. Хоча, як стверджують західні аналітики, дострокові вибори будуть скоріш дестабілізаційним фактором, однак під тиском громадськості президент буде змушений погодитися на їх проведення. Дослідження, яке провів Київський міжнародний інститут соціології, констатує зростання невдоволення напрямком руху країни та падінням довіри до влади: жодна державна структура не має позитивного рейтингу довіри серед населення України. І це не технічні проблеми, це проблеми політичні, адже те, що зараз відбувається, можна сміливо назвати повномасштабною політичною кризою, а скандальна відставка міністра економіки Айвараса Абромавичуса лише оголила давні протиріччя, які існують між різними гілками влади і групами впливу в українській політиці. корупція в україні: любі друзі повертаються UKRAINE TO PUSH FOR CABINET REVAMP AS ANOTHER REFORMER QUITS DThe political crisis roiling Ukraine’s postrevolution leaders is coming to a head after the International Monetary Fund threatened to cut off aid and another top reformer quit. If efforts to revamp the cabinet fail, the risk is early elections.Prime Minister Arseniy Yatsenyuk is set to report to parliament this week on government performance, with proposed personnel changes to follow. While President PetroPoroshenko has vowed to “reboot” the cabinet and jumpstart reforms, two small coalition parties want the premier to step down and one has called for a snap ballot. Adding to friction, a senior Ukrainian prosecutor resigned Monday, accusing his boss of graft. His exit follows that of the economy minister this month amid similar accusations. Poroshenko and his team were brought to power after a popular uprising with a mission to bring European levels of transparency to the former Soviet republic after decades of misrule. While much of their two years in office was spent tackling a recession and a pro-Russian insurgency that’s killed 9,000 people, voters and Ukraine’s foreign backers are fed up with delays in fighting corruption. The hryvnia has lost 10.5 percent this year. “I don’t think the reshuffle is enough,” Lutz Roehmeyer, director of fund management at Landesbank Berlin GmbH, said by e-mail. “Early elections are unfortunately still possible. Foreign investors thought that this is the one and only chance to reform the country but now it seems that Ukraine falls back into old political behavior” […] березень-квітень 2016 13

[close]

p. 14

потрібно знати УКРАЇНу підштовхують до переформатування КАБІНЕТу міністрів Після погроз Міжнародного валютного фонду припинити програму кредитування лідерів післяреволюційної України охопила політична криза. Якщо зусилля щодо переформатування уряду не будуть успішними, Україну чекають дострокові вибори до парламенту. Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк налаштований прозвітувати перед парламентом 16 лютого щодо роботи уряду за 2015 рік та запропонувати кадрові зміни в його складі. У той же час президент України Петро Порошенко пообіцяв «перезавантаження» Кабінету Міністрів і початок «стрімких реформ». На додачу, дві невеликі коаліційні партії вимагають відставки прем'єра, а ще одна – дострокових виборів. На завершення картини, заступник генпрокурора Віталій Касько заявив, що подає у відставку, звинувативши свого боса, ген­ прокурора Віктора Шокіна, у протиправних діях. Відставці Віталія Каська передувала відставка міністра економіки Айвараса Абромавичуса за схожими обставинами. Петро Порошенко і його команда прийшли до влади після народного повстання з місією вивести Україну на європейський рівень. Але після двох років намагань вивести країну з рецесії та протистояти війні, де було вбито понад 9 000 осіб, і виборці, і західні партнери втомилися від гальмування реального процесу боротьби з корупцією. Адже лише цього року гривня вже втратила 10,5% своєї вартості. «Я не думаю, що достатньо буде лише переформатувати уряд, – коментує представник німецького банку Landesbank Berlin GmbH Лутц Ремаєр для агенції Bloomberg. – На жаль, сценарій дострокових виборів дуже ймовірний. Ще донедавна іноземні інвестори вважали, що це був єдиний шанс реформувати країну, але зараз все виглядає так, ніби Україна відкочується назад до колишньої манери ведення політики». У той час як іноземні інвестори відчули деяке полегшення від недавніх зусиль Петра Порошенка зміцнити коаліційну єдність та підтвердити зобов'язання щодо проведення ефективних реформ, прибуток за державним боргом, який підлягає виплаті 2019 року, залишається майже на 2,5 відсотка вищим, аніж на момент випуску в листопаді після реструктуризації боргу у 15 млрд дол. Варанти, які будуть виплачені 2019-го, в разі перевищення показника валового внутрішнього продукту на три відсотки втратили майже третину своєї вартості. Аби знизити напругу політичної кризи, Петро Порошенко повинен запропонувати новий графік реформ з МВФ та підтримати так званих реформаторів у нинішньому уряді, зокрема чинного міністра фінансів Наталію Яресько. Такий план дій більш до вподоби президентові, позаяк рейтинги його партії та партії прем’єра зараз значно знизилися. Наприклад, підтримка «Народного фронту» Арсенія Яценюка не перевищує 1%, тоді як рейтинги двох найменших коаліційних партій – «Самопочі» та «Батьківщини» – зросли. Загалом коаліція контролює 261 із 450 голосів у парламенті, тоді як «Самопоміч» та «Батьківщина» разом контролюють 45 голосів, що є достатнім у разі виходу з коаліції, аби розпочати процедуру дострокових парламентських виборів. Отже, на думку Алекса Брідо, аналітика із Eurasia Group, навіть очікуваного переформатування уряду навряд чи буде достатньо, аби цілковито відмовитися від ідеї перевиборів до Верховної Ради. Зміни можуть лише трохи послабити напругу, але не знімуть її повністю. У наступні кілька місяців потрібно буде повернутися до питання потенційного переформатування уряду разом з переформатуванням чинної коаліції. Але це ще не означає, що дострокові вибори обов’язково відбудуться. Однак ризик їх проведення зріс. 14 березень-квітень 2016 Song recounts deportation of Tatars under Stalin, but supporters unable to vote because of Russian annexation The leading contender to represent Ukraine in this year’s Eurovision song contest is a 32-year-old hoping to sing about the mass deportation of Crimean Tatars under Stalin. Jamala won the quarter-finals of a competition to choose a Eurovision act with her song 1944, receiving the highest scores both from the judges and a public vote. But most of her Crimean Tatars supporters were not eligible to take part in the competition as they live on the peninsula itself, which was annexed by Russia in 2014. “It makes me very sad,” Jamala said. “I know that many of my supporters are in Crimea. Many people wrote to me that they would send texts anyway, because they support me. I tell them they are wasting their money and their votes don’t count, but they tell me they are sending them anyway.” Jamala’s performance on 6 February in Kiev produced an outpouring of support on social media. “Your music today made me understand the pain of our loss of Crimea,” wrote one user. “I simply wept along with you”[…] CRIMEAN SINGER IN LINE TO REPRESENT UKRAINE AT EUROVISION Пісня конкурсантки – це розповідь про депортацію кримських татар за часів Сталіна. Але прихильники співачки не зможуть проголосувати за неї внаслідок незаконної анексії півострова Росією. Авторитетне британське видання «The Guardian» відзначило виступ Джамали! Відома українська співачка, ймовірно, представлятиме цьогоріч Україну на Євробаченні. Для 32-річної Джамали – це омріяна можливість заспівати про масову депортацію кримських татар за часів Сталіна. Джамала стала переможницею чвертьфіналу національного відбору на пісенний конкурс «Євробачення-2016». Зі своєю піснею «1944» співачка отримала найвищі бали і від суддів, і від глядачів. Проте більшість її прихильників – кримські татари – не мали змоги взяти участь у голосуванні, позаяк вони живуть на півострові, який було анексовано Росією у 2014 році. «Це мене дуже засмучує, – сказала Джамала. – Я знаю, що багато хто з моїх прихильників живе саме в Криму. Багато з тих, хто мені писав, будуть голосувати за мене у будь-якому випадку, тому що вони підтримують мене. Я прошу їх не витрачати час і гроші, адже їхні голоси не будуть враховувати. Але всі вони все одно голосуватимуть». Пісню «1944» Джамала написала минулого року. На її написання співачку надихнула розповідь прабабусі про трагедію, яка сталася з їхньою сім’єю і з усім кримськотатарським народом 1944 року. Це була насильницька депортація, під час якої прабабуся Джамали втратила одну зі своїх дочок. За словами співачки, тема цієї пісні близька дуже багатьом людям: «Дуже багато народів пережили свої жахливі трагедії – репресії, депортації, геноцид. Та, на жаль, люди досі не навчилися мирно співіснувати і толерантно ставитися один до одного. Для мене це дуже особиста пісня, і мені б дуже хотілося, щоб меседж, який в ній закладено, почуло якомога більше людей і в нашій країні, і за її межами». До речі, на пісенний конкурс «Євробачення-2016» від Великобританії може поїхати українка з піснею про війну на Донбасі. Діана Месс, яка нині проживає у Великій Британії, представила кліп на пісню «World, Support Ukraine», з якою може виступити на пісенному конкурсі у Стокгольмі. У пісні співачка звертається до Путіна, аби російський президент забирав своїх військових з української території. за крок до перемоги: КРИМСЬКа СПІВАчка джамала, ймовірно, представлятиме Україну на Євробаченні

[close]

p. 15

світ з outlook В І Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за кілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. «Genova») – головне в регіоні. навідуватися берберські пірати, тому біля берегів повиростали оборонні споруди. Одна з них, Рапалльська фортеця, яка раніше слугувала сторожовою вежею, стоїть у бухті й донині. Дипломати, літератори, художники та знать залюбки занурювалися в шовк помірного клімату й охоче плинули за п’янким шлейфом морських парфумів. Василь Кандинський подарував світу кілька рапалльських творів, спокою у бухті шукали Гі де Мопассан та Езра Паунд, провадив розмови із Заратустрою Фрідріх Ніцше, розпочавши саме тут роботу над своїм трактатом, та й відомий денді-інтелектуал Максиміліан Бірбом усвідомлював, що перлина Лігурійської Рив’єри стане ідеальним місцем для його літературного салону. Рапалло і сьогодні залишається доволі манірною територією. Давню фортецю оно схоже на якогось моряка у відставці чи підстаркуватого рибалку з величезним досвідом. Погляньте, як його смугастий тільник сохне під сонцем, накинутий на собор Сан-Лоренцо. Десь під тим чорнобілим фасадом можна знайти справжню скарбницю спогадів, бо в музеї Тезоро зберігається багато артефактів, які розповідають про історичне життя Генуї. Справжній епохальний антикваріат – червоно-оксамитовий Палаццо Россо (Palazzo Rosso), Палаццо Турсі (Palazzo Tursi) зі схованими у ньому автентичними листами Христофора Колумба та скрипкою Паганіні, Палаццо Ніколозо Ломелліно (Palazzo Lomellino) з вестибюлем небесних відтінків і ще низка справді розкішних будівель. Усі ці скарби створювались ще в ті часи, коли в портовому місті було зосереджено багато грошей, що робило його доволі заможним порівняно із сусідами. Головне місто Лігурії ласкаво та ненав’язливо запросить вас кудись у Боккадассе (Boccadasse) – старий місцевий район, де ви неодмінно відчуєте, що таке італійський рибальський дух. А вже потім і без запрошення вирушайте на набережну Аніти Гарібальді (Passeggiata Anita Garibaldi), бо все ж найголовнішим скарбом лігурійської столиці залишається море. Генуя не приймає натовпів туристів, тому всіх приїжджих зустрічає подомашньому, як своїх.  Рапалло (Rapallo) – ще одне місто курортного узбережжя. Його часто називають перлиною Лігурійської Рив’єри. Десь з 964 року тут було звичайнісіньке приморське селище. До нього полюбляли нтернет-видання theoutlook.com.ua започатковує нову рубрику «Світ з OUTLOOK», в якій розповідатиме про дивовижні куточки нашої планети, традиції та особливості культур різних народів. Відчуйте світ з нами! Більше інформації на сайті: www.theoutlook.com.ua перетворили на простір концертів і виставок, а витонченість забутих століть можна роздивитися в музеї мережива.  Містечко Санта-Маргерита-Лігуре (San­ ta Margherita Ligure) – розкішний для Лігурії курорт, який розкинувся на схід від Генуї. Він цілковито витриманий у стилі Італійської Рив’єри, за гостями і жителями спокійно споглядають кольорові будиночки, кидаючи свої погляди з-під вій-віконниць. Заплутані доріжки цього ошатного комплексу виведуть вас до основної вілли Дураццо, яка потопає у пишних садах Чентуріоне, маєтку Сан-Джакомо і розкішно вбраної церкви Сан-Джакомо ді Корте. Саме Санта-Маргерита-Лігуре може стати саме тим фінальним десертом, який завершить ваш подорожній середземноморський обід на Лігурійському узбережжі. березень-квітень 2016 15

[close]

Comments

no comments yet