Жовтень-Листопад 2014

 

Embed or link this publication

Description

Жовтень-Листопад 2014

Popular Pages


p. 1

АТО грошові виплати учасникам парламентські вибори 2014. чого очікувати? чемпіони світу львівські «отамани» – Волонтерство – допомога тим, хто її потребує свобода і незалежність – андрій лопушанський: безцінні!

[close]

p. 2

Бутик «Арта»: м. Львів, вул. Фредра, 6

[close]

p. 3

Хіреш

[close]

p. 4

колонка редактора СТІНА ЗАХИСТУ Тепер ми знаєм, що таке війна. Де волю відбирають у народу. Її ми не чекали, а вона Підступно так прийшла до нас зі Сходу... Свідомість застилає чорний дим, А на вустах – то вірші, то прокльони. Як це незвично – воювати з тим, Із ким немає лінії кордону. А хтось говорить: щоб спинить війну, Не треба нам впадати у зажуру – Давайте побудуємо стіну, Міцну й високу, мов китайські мури! Я згоден. Як потрібна ця стіна! Та не лише по морю чи по суші. І не залізна, а чи кам'яна, – А та, що захищатиме нам душі! Ох, як би врятувати я хотів Моїх краян на землях Богом даних Від вічних тих бандитів та ментів, На їхніх голубих телеекранах! Як захиститись всім нам від брехні, Від підлості, агресії і хамства? Й цинічного кремлівського нахабства, Що теж за зброю служать в цій війні! Біль у серці… Хочеться кричати, але потрібно боротися. У мене на душі дуже важко. Постійне відчуття, що щось не зробила, не дає мені спокою. Скільки людей загинуло, а ще більше поранено… а я ще не все зробила, що могла б. Напевне, випадкових зустрічей немає. Якось зустріла знайому з Києва (успішна жінка, яка зараз займається волонтерством). Вона запитала: «Як там ваші хлопці в госпіталі?» Я відповіла, що не можу дивитись їм у вічі, боюсь. На що знайома сказала, що зараз не час боятися, треба боротися зі своїми страхами. Справді, ми не можемо бути слабкими тоді, коли вони воюють чи лежать поранені. Ми зараз їм дуже потрібні. Тому ми з колективом журналу та друзями вирішили влаштувати «Народну барахолку». Її мета – зібрати кошти для поранених, які лікуються у львівському госпіталі. Я дуже вдячна всім, хто приєднався до реалізації нашої ідеї. Жоден, до кого ми звернулися по допомогу, не відмовив. А це означає, що ми не байдужі, не черстві. А щирі та добрі. І коли треба, вміємо згуртуватись. Ця війна принесла багато горя, але саме зараз ми як ніколи об’єднались. У нас одна спільна мета – ми прагнемо миру! Сподіваюсь, це пам’ятатимуть ті, хто балотується до парламенту, а нам вистачить розуму, щоб обрати достойних, чесних людей. Слава Україні! Героям слава! 4 жовтень-листопад 2014 О, доленько, врятуй нас і спаси, Від злого бодуна і перегару, Від наглої російської попси І путінського чорного піару... Не віддаваймо світ без боротьби, Наш рідний світ, що просить порятунку, Будуймо Стіну Захисту... в собі! Лиш це – стіна найвищого ґатунку. Анатолій Матвійчук

[close]

p. 5

«ірена карпа. письменниця, співачка, мандрівниця» (Meridian Czernowitz) Книга Ірени Карпи під глянцевою обкладинкою і назвою, що найкраще репрезентує саму її особу, вмістила публіцистику, інтерв’ю та есеїстку. Упорядником видання є відома журналістка та перекладач Ірина Славінська. Книга складається з трьох розділів, а саме «Інтерв’ю», «Правда життя» та «Мисткиня на барикадах». Також у книзі розміщено багато фотографій Карпи, які було зроблено в Чернівцях спеціально для цього проекту. ален бадью «століття» (видавництво «кальварія» спільно з «ніка-центр») Переклад видатного французького філософа – філософське переосмислення ХХ століття. Автор прагне дати висловитися самому століттю, його різноманітним практикам, голосам його активістів – політичних, художніх, поетичних, театральних, наукових, психоаналітичних тощо. На переконання Бадью, головна пристрасть, що рухала століття, була «пристрасть реального»: ХХ століття надихалося не мріями, ілюзіями та утопіями, а саме мужністю поглянути реальному в вічі, стати частиною події, перейти до прямої реалізації, винайти щось нове – насамперед «нову людину» замість «старої». Саме тому все ХХ століття перебуває в парадигмі Війни, епічного зіткнення віч-на-віч, співіснування непоєднуваних речей. Усі активісти століття живуть і творять у фігурі антагонізму, зсередини якого потрібно відшукати нову організаційну дисципліну думки, нове «братерство», нове «ми». Книга у перекладі Андрія Рєпи споряджена кількома додатковими текстами, що глибше розкривають погляди філософа на деякі особливості століття. Видання розраховане на філософів, культурологів, істориків, літературознавців і теоретиків мистецтва. ірена карпа «baby travel, або як не стати куркою» (клуб сімейного дозвілля) У своїй ще одній новій книзі багатогранна Ірена Карпа ділиться власним, набутим у численних подорожах досвідом. Що робити з малими дітьми у мандрівці на Гаїті, до Індії, Піренеїв чи незвіданих туристами Балкан? З малими непосидами маму Ірену чекають пригоди, нові відкриття, конфузи і радість від нових вражень. Книжка стане добрим, позитивним, повчальним путівником і змусить сміятися не лише заклопотаних мам. «йосиф сліпий. спомини» (інститут св. климента папи у римі українського католицького університету спільно з інститутом екуменічних студій уку). Це особисті спогади Патріарха Йосифа Сліпого, яким уже 50 років від дати написання. Як зазначають редактори, після свого звільнення Патріарх надиктовував ці спомини своєму секретарю Іванові Хомі протягом року. Усього було записано сім рукописних зошитів. Іван Хома надрукував цей текст на друкарській машинці, і цей машинопис пролежав в архіві півстоліття. Сприяв виходу книги о. Іван Дацько, який був особистим секретарем Патріарха Йосифа. Спільна робота о. Івана Дацька та д-ра Марії Горячої над книгою тривала два роки. антуан де сент-екзюпері «маленький принц» (видавництво «а-ба-ба-га-ла-ма-га») Відома світові історія від французького письменника, який був відважним льотчиком. Одного разу він потрапив в аварію і десять днів провів у пустелі, ремонтуючи свій літак. Доки він там перебував, до нього навідувався пустельний лис, з яким пілот заприятелював… Згодом після цієї пригоди Екзюпері написав свій найгеніальніший твір – казку про Маленького принца. Проілюстрував книжку відомий і талановитий Владислав Єрко, перетворивши історію Маленького принца на книгу для справжніх книжкових естетів. юстина соболевська «книжка про читання» (видавництво старого лева) Це книжка польської авторки для тих, хто розуміється на читанні. Хоча, здавалося б, усе просто – що таке читати? Це книжка, в якій величезна кількість імен, не тільки польських авторів, а письменників з усього світу, яких сьогодні варто прочитати. Це букіністичний текст у манері Умберто Еко про книжки, авторів, муки творчості й перекладу, про те, що й де можна читати в будьяких місцях, навіть у туалеті. У цій книзі про історію читання та сучасний контекст, для всіх, хто любить книги, і для тих, хто хотів би зрозуміти філософію любові до книги. жовтень-листопад 2014 5

[close]

p. 6

зміст Головний редактор та видавець Емілія Худа / Editor-in-Chief and Publisher Emiliia Khuda Літературний редактор Тетяна Ільків / Literary Editor Tetiana Ilkiv Англомовний редактор Наталя Ковалик / English Language Editor Natalia Kovalyk Редактор соціальних рубрик Ольга Березюк / Social Categories Editor Olha Bereziuk Координатор моди Катерина Булах / Fashion Coordinator Kateryna Bulakh Дизайнер Олександра Вакарова / Designer Oleksandra Vakarova Ілюстратор Андрій Вакаров / Illustrator Andrii Vakarov Журналісти: Ірена Карпа, Сергій Дідковський, Ольга Березюк, Олена Писаревська, Оксана Сворик, Ольга Клименко, Віра Шпирка / Journalists: Irena Karpa, Serhii Didkovskyi, Olha Bereziuk, Olena Pysarevska, Oksana Svoryk, Olha Klymenko Фотографи: Андрій Гончаренко, Євгеній Кравс, / Photographers: Andrii Honcharenko, Evgeny Kraws Керівник відділу реклами та координаційний директор Наталія Лукіянова / Head of Advert Department and Coordinating Director Natalia Lukianova Менеджер з реклами Ілона Токарська / Advertising Manager Ilona Tokarska Координаційний директор у Івано-Франківську Вікторія Белей/ Coordinating Director in Frankivsk Viktoriia Belei Журнал зареєстровано у Міністерстві юстиції України / Magazine is registered at the Ministry of Justice of Ukraine. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації №20519-10349Р / State Registration Certificate of printed mass media № КВ №20519-10349р Адреса редакції: м. Львів, Липова алея, 5, ТЦ Україна, Офіс А-9, тел.: +380983231575 / Editorial Office Address: Lviv, Lypova Aleia Str, office A-9 Редакція може не поділяти думку авторів. За зміст рекламних матеріалів та їх достовірність редакція відповідальності не несе. Категорично заборонено повне або часткове відтворення матеріалів, опублікованих у журналі «Boom plus TV» без письмового погодження головного редактора / Editorship can not share the authors views. The editors are not responsible for the contents and reliability of advertising materials. The total or partial reproduction of «Boom plus TV» published materials without the Editor-in-Chief written permission is strictly forbidden. На обкладинці / On the Cover: Андрій Лопушанський персона 8 Катерина Балінська: Місія жінки – бути щасливою! 10 Свобода і незалежність – безцінні! 12 Волонтерство – допомога тим, хто її потребує 16 Порядок отримання одноразової грошової допомоги учасникам АТО або членам їхніх сімей 18 Україна 2014. Що нас очікує? 22 Іноземні ЗМІ про Україну 24 Енергозбереження. Топ-проекти Львівщини 26 Львів'яни вперше привезли в Україну Кубок чемпіонату світу! 28 Мир без ядерного оружия 30 Кохання солдата потрібно знати ovatio best актуально 36 Ovatio! СЮРПРИЗ 40 A-partmentdesign 42 Український етногламур на світових подіумах ІІ половини ХХ століття здоров'я  32 Продукти, які очищають організм 33 BELLINI’S PIANO BAR & GRIL: сезон устриць відкрито! 34 Що потрібно знати про брекети думки 48 Ірена Карпа. Про війну 50 Мій не їде на АТО! 52 Психологія NEW AGE 54 Читають усі! 56 Міжнародний день миру 57 Вишиванка hot couture у фокусі 6 жовтень-листопад 2014

[close]

p. 7

11-12 жовтня Львів,пл. Ринок 2014 народна БАРАХОЛКА Благодійний захід на підтримку постраждалих унаслідок АТО На тебе чекають лоти, виставлені для продажу відомими митцями, діячами культури Львова та України, мистецькими магазинами, галереями, бутиками брендового взуття та одягу! не будь байдужим!

[close]

p. 8

персона Краса і гармонія, молодість душі і тіла, відчуття щастя – це те, чого потребує жінка. Повсякдень, незважаючи на стреси, плин років чи екологію. Як віднайти в собі джерело постійного натхнення, яке спонукатиме вас до розвитку своєї особистості? Спробуймо знайти відповідь на зручні і не дуже питання разом з Катериною Балінською, директором Центру жіночої досконалості «Афродіта» Катерина Балінська: Місія жінки – бути щасливою! BOOM plus TV: Катерино, кажуть, щастя – це не мить, яку ти відчуваєш через якісь зовнішні чинники, а внутрішній стан душі. Катерина Балінська: Кожна людина має своє поняття, що таке щастя. Для когось – це сім’я, для іншого – усмішка дитини, ще хтось відчуває щастя в обіймах коханої людини. Для більшості – усе в комплексі. Тут головне, аби ти міг напов­ нити свою душу тим, що тобі справді потрібно. Але інколи жінка стоїть на роздоріжжі, і тоді ми намагаємося допомогти їй зрозуміти, що саме зробить її щасливою. Потрібно усвідомити, якщо всяке, але оту гармонію і теплоту ми зуміли зберегти. У нас уже троє дітей, тому вважаю, що можу поділитися досвідом, як не перетворитися на «лише маму». Ми, жінки, повинні знати, що наша місія – бути щасливими. Тільки тоді нам є чим поділитись із навколишніми та можемо зробити щасливими своїх близьких. Чоловік повинен не просто знати, а відчувати, що голова сім’ї – він. Це мають відчувати і ваші діти, бо саме ваша сім’я є зразком для їхнього виховання. Люблячі батьки завжди хочуть передати дитині правильне та збалансоване поняття про Бажання зробити швидкоплинне вічним – це і є кохання. Де Ла Серна ти сама не знаєш, з чого складається твоє щастя, то інша людина ніколи не зможе щось зробити, аби ти стала щасливою. BOOM: Чи можете сказати, що Ви – щаслива жінка? І в чому Ваше щастя – у сім’ї, роботі, друзях? К.Б.: Насамперед – у моїй сім’ї. Ми з чоловіком одружені вже більш як двадцять років, і мені здається, нам вдалося знайти своє щастя і побудувати наш варіант ідеальної родини. Звісно, буває 8 жовтень-листопад 2014 світ, і починати потрібно з балансу у вашій родині. Я не маю на меті схиляти жінок до рабської поведінки або такої, що принижує вашу гідність – навпаки, ви повинні давати чоловікові можливість залишатися головою за будь-яких обставин. Мене часто запитують, а як бути в ситуаціях, коли головна – дитина, наприклад під час хвороби або просто якоїсь проблеми. У такій ситуації з чоловіка та жінки ви просто перетворюєтесь на маму та батька. Саме ваше завдання знайти ту кнопку, яка переключає тумблер нашої поведінки, маю на увазі поведінку дорослих, з положення «чоловік – жінка» у положення «мати – батько». Але між вами двома постійно потрібно підтримувати саме першу позицію стосунків. Це відображається і на питаннях величини зарплати. Навіть якщо ви заробляєте більше за чоловіка, старайтесь все ж таки вдома залишатись жінкою, а не менеджером. А що стосується жіночої самореалізації, то сучасний світ для цього просто ідеальний. А надто, чим більше ви працюєте над собою, розвиваєтеся, то кращі стосунки стають між партнерами. BOOM: Розкажіть про Центр жіночої досконалості «Афродіта». Сама назва вже викликає певні відчуття власної недосконалості К.Б.: Цікаво, з такої позиції я про це не думала. Але ви маєте рацію, ми всі прагнемо досконалості. Одразу після народження третьої дитини я пішла на курси імбілдингу (імбілдинг – мистецтво управління інтимними м’язами) задля відновлення після важких пологів. Вже після закінчення курсу зрозуміла, наскільки це важливо для жінки, адже йдеться про дуже сучасний та багатогранний коктейль зі здоров’я та сексуальної гармонії.

[close]

p. 9

Бути коханим – це Більше, ніж Бути Багатим, Бо Бути коханим – значить Бути ЩаСливим. тільє Вікові зміни в нашому житті неминучі, тому в різний період часу кожна жінка стикається з питаннями слабкості інтимних м’язів, пізніше, як наслідок, виникає опущення внутрішніх органів. Насправді м’язи можна натренувати, щоб узагалі не допустити до цього. Методика «Імбілдинг за системою Вагітон» – єдина тренувальна методика, визнана сучасною офіційною медициною. До мене часто приходять жінки саме за скеруванням лікарів. Для цього існують спеціальні тренажери, комплекс вправ тощо. Про все детальніше можна дізнатися на нашому сайті centerafrodita.com.ua. Коли ми відкрили наш центр, виявилося, що запити в жінок значно ширші, тому ввели низку інших напрямків. BOOM: Якщо говорити саме про імбілдинг. Багато жінок соромляться свого тіла, та й узагалі важко наважитися на тренування такого типу. Хто ваші клієнти? К.Б.: Зазвичай це жінки 30-35-річного віку, найстаршій моїй клієнтці було 62. Налагодження сексуальної гармонії, а також бажання стежити за своїм здоров’ям – що тут сороміцького? Насправді сучасна жінка більш розкута, відвертіша у своєму бажанні залишатися завжди привабливою для свого мужчини. Але якщо говоримо про медичний аспект, то хочу наголосити: ми повсякчас працюємо з лікарем-гінекологом, адже йдеться про найголовнішу природну функцію жінки – бути здоровою фізіологічно. Якщо ви вибрали будьякий інший курс тренування інтимних м’язів, де вам розповідають, що ніякої консультації в гінеколога не потрібно – не ризикуйте! BOOM: Окрім цієї методики, які ще вдосконалення пропонуєте? К.Б.: Час жінок епохи Ренесансу давно минув, тому струнка талія, свіже обличчя та позитивні емоції – необхідна складова сучасної жінки. Ми пропонуємо також психологічне схудспрямованих саме на сексуальні навички та вміння, ми ж усі хочемо бути для своїх партнерів особливими та неповторними жінками. Ще одна складова нашого щастя – це пишатися своїми дітьми. Ми пропонуємо програми для батьків, адже інколи навіть не усвідомлюємо, наскільки важливим є правильне виховання. Як у дитинстві запрограмуєте, таке життя і буде. Тому велика таємниця злиття двох люБлячих душ: кожна Бере від іншої найкраЩе, але лише для того, ЩоБ згодом повернути цей дарунок, прикрашений люБов’ю. ромен ролан нення (емоційно-образна терапія професора Лінде М.Д.), це методика, яка допомагає позбутися не просто зайвої ваги, а з’ясувати причину, чому ви її набираєте. Це надзвичайно ефективно та допомагає повернути осину талію в доволі таки нетривалі терміни. Ще один з напрямків – «Обличчя під ключ». Цілком реально уникнути пластичної хірургії за допомогою спеціального масажу, який підтягує м’язи на обличчі. Тут результат буде видно вже через кілька сеансів, і якщо не лінуватися, а присвячувати в день десять-п'ятнадцять хвилин своєму личку – результат перевершить ваші сподівання. Також ми допомагаємо вдосконалити сексуальне життя. Є багато програм, інколи краще звернутися до фахівців, які допоможуть налагодити зв'язок та почути вашу дитину. Є програма про партнерські пологи – вона більше для чоловіків. Те, що чоловік може передати в пологах своїй дитині, неможливо перебільшити. Ми пропонуємо ще дуже багато цікавого, варто прийти і хоча б раз спробувати. м. Львів, Зелена, 149а тел.: (032) 253 03 22, (067) 673 85 30 www.centerafrodita.com.ua e-mail: center.afrodita@mail.ru жовтень-листопад 2014 9

[close]

p. 10

персона свобода і незалежність – BOOM plus TV: Пане Андрію, Ви допомагаєте армії, добровольцям? Андрій Лопушанський: Я не міг стояти осторонь, коли ворог напав на мою країну. Звичайно ж, ми допомагаємо і армії, і добровольцям, і біженцям. Приміром, у Хирові Львівської області силами мого безцінні! фонду було організовано літній табір для дітей-переселенців зі сходу України. Що стосується наших захисників, я особисто кілька разів супроводжував волонтерські вантажі в зону АТО. Допомагаємо 72-й 10 жовтень-листопад 2014 Розмовляла Олена Крутій бригаді, батальйонам «Шахтарськ», «Київська Русь» та іншим. Що веземо хлопцям? Та все, що просять, – від води і батарей, до їжі, одягу, касок, камуфляжів і бронежилетів. Сьогодні намагаємося возити саме те, що вкрай потрібно хлопцям. Їжі там вистачає. Є проблема з якісними і дорогими медикаментами. Тому ми концентруємо свої сили на вирішенні цього питання. Веземо протишокові знеболювальні, хірургічні інструменти, джгути, бандажі, американські кровоспинні бинти. Річ у тім, що близько 70% смертей – від втрати крові. Кровоспинні бинти зупиняють кровотечу, навіть артеріальну. Якби в нас було достатньо таких препаратів, вдалося б урятувати багато життів. Я дивуюся, чому Міністерство оборони не приділяє належної уваги цьому питанню. BOOM: Яка ситуація зі звільненням наших хлопців з полону? А.Л.: Якщо відверто, ситуація складна. Ми робимо все можливе для звільнення та пошуку наших героїв. З цього питання вже мали зустріч із заступником голови СБУ Яловенком Віталієм Олексійовичем, який є головою Міжвідомчого центру допомоги громадянам у питаннях звільнення полонених, заручників та віднайдення зниклих безвісти. Наразі вже вдалося вивести із зони АТО 11 бійців багатостраждальної 72-ї бригади. Про інше не маю права казати публічно, аби не нашкодити нашим хлопцям. BOOM: Важливим бачиться питання реабілітації воїнів АТО. Ви берете участь у цьому? А.Л.: На базі санаторію «Женева» у Трускавці проводимо реабілітацію поранених воїнів. Андрій Лопушанський – український політик, громадський діяч, бізнесмен та меценат, кандидат у народні депутати України по виборчому округу №125. З перших днів української Революції гідності Андрій Ярославович був на Майдані. Він допомагав усім, чим міг: грошима, товарами, одягом. Як власник готелю у центрі Києва, Лопушанський забезпечував безкоштовно житлом учасників Майдану. За час Революції послугами готелю скористалися 12 тисяч осіб. Коли почалася війна на сході України, Андрій Лопушанський не залишився байдужим до волі нашої батьківщини. Ось уже котрий місяць під його керівництвом групи волонтерів їздять на Донбас, везучи із собою все необхідне нашим захисникам. Лопушанський був організатором звільнення полонених і виведення українських поранених із зони АТО. Про проблеми країни, ситуацію в зоні АТО і подальші перспективи розвитку України сьогодні ми говоримо з Андрієм Лопушанським.

[close]

p. 11

Тільки за літо ми надали кваліфіковану допомогу понад 50-ти українським воїнам. Усе це робиться безкоштовно, тому що наш обов’язок підставити своє плече тим, хто в скрутну хвилину став на захист України. 13 вересня я мав за честь зустрітись у Державній службі України з надзвичайних ситуацій за круглим столом із представниками Міністерства охорони здоров’я України, апарату ДСНС України, Адміністрації Президента, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони України, управління Верхов­ ного комісара ООН у справах біженців, ОБСЄ, ЮНІСЕФ та товариства Черво- Але сьогодні – переломний, знаковий момент. Зараз дійсно вирішується бути чи не бути нашій державі. Все залежить тільки від нас самих. Кожне рішення, яке ухвалюється, може стати вирішальним. Але в жодному разі не можна завмерти і нічого не робити. Я переконаний, що наш шлях – це Європа. Ми повинні стати членом НАТО. Влада зобов’язана активізуватися на шляху пошуку інших ринків, які б замінювали Росію і країни СНД. Якщо чесно, мені гірко і гидко спостерігати, як СНД мовчить, поки Росія розриває Україну. BOOM: То що Ви пропонуєте? Може, все-таки дати відбутися Новоросії? Путіна. Практично варіант у нас тільки один – боротьба і ще раз боротьба! Інша річ, чи готові ми жертвувати тисячами життів і чи достатньо в нас ресурсів, аби перемогти Путіна? Український народ показав, що не житиме під владою тирана. Ми готові жертвувати, бо свобода і незалежність – безцінні. Якщо дивитися на Україну крізь «телевізійні екрани влади», тоді, напевно, у країні все добре. Але реальність зовсім інша. Наш народ продемонстрував і продовжує показувати, що здатний захищати свою Батьківщину. Якби наші західні партнери були більш активні, а влада вміла брати відповідальність за непопулярні, але такі потрібні ного Хреста України. Обговорювали надважливе питання сьогодення – психологічна адаптація та реабілітація переселенців із зони АТО. Крім того, силами мого благодійного фонду ведемо активний пошук меценатів з метою їх залучення для допомоги нашим хлопцям. BOOM: Зараз скрізь звучить думка про те, що Україна на краю прірви. Україна в небезпеці. З іншого боку, нас підтримують США і ЄС. Наскільки ми «на краю»? А.Л.: Знаєте, Україна постійно, з першого дня незалежності, перебуває в небезпеці. А.Л.: Ніякої Новоросії не було і не буде! Це все вигадки кремлівських ідеологів, таких як Олександр Дугін, і психічних шовіністів на кшталт Володимира Жириновського. Та й Путіну не потрібна ніяка Новоросія. Саме тому зникли Гіркін, Бородай та інші. Путіну потрібна федералізація України і ці регіони – Донецька і Луганська області – у складі України та не контрольовані центральною владою. BOOM: Який же вихід? Як запобігти реалізації цього підступного плану? А.Л.: Теоретично є два варіанти: продовжити війну або погодитися на план країні рішення, проблему Донбасу було б вирішено ще у квітні-травні. BOOM: Сьогодні Ви є кандидатом у народні депутати. Чому вирішили йти шляхом самовисування? А.Л.: Я мав пропозиції від різних політичних сил. Проте вирішив іти шляхом самовисування з однієї лише причини – бути незалежним від волі партійних вождів. Я маю звітувати тільки перед своїми виборцями. Для того щоб змінити свій рідний край на краще, я не повинен залежати від волі тієї чи іншої політичної сили. жовтень-листопад 2014 11

[close]

p. 12

персона Волонтерство – допомога тим, хто її потребує Волонтерство (добровільна безкорислива допомога) виникло саме як Червоний Хрест і більш ніж через сто років міжнародної діяльності знайшло відгук і потребу долучитися до нього чи не кожного українця. Європу хвиля добровільної допомоги накрила після І Світової війни. Люди не просто допомагали постраждалим, а гуртувалися в організації, обмінювалися набутим досвідом і в такий спосіб створювали цілі системи взаємної підтримки. Донині в Україні волонтерами були поодинокі люди, найчастіше студенти. Адже лише ті, хто мав вільний час, не перебував у щоденній рутині виживання, не дбав тільки про своє особисте оточення, міг задурно прибирати парки, доглядати бездомних тварин, смішити хворих діток у лікарнях. Більшості з нас вдавалося жити за принципом «моя хату скраю…», існувати у своїй хутірній зоні комфорту, на відміну від світу, де насамперед молодь і пенсіонери є активними волонтерами у природоохоронній, культурній, соціальній сферах. Власне кажучи, у нас був «низький рівень суспільно значущої добровільної активності громадян». Допоки в нашу реальність не увійшли Майдан із кривавими подіями та військова агресія країни-сусіда. Наразі лексема «волонтер» звучить одночасно зі словами «військовий», «АТО», «переселенці»… Н аші волонтери – це добровольці в тилу, адже «волонтер» означає «добровільний помічник». Сьогодні активний волонтерський рух в Україні – це наслідок відривання кожного від дивана й телевізора і залучення до загальнодержавної кампанії підтримки. Демократія проявляється тут у виборі сфери, яку кожен підтримує на власний розсуд. Максимальні прихильники військових дій з тилу готові постачати ледь не зброю, ремонтувати танки, БТРи. Ті, кому ближча тема захисту, дбають про каски, бронежилети, тепловізори, маскувальні сітки. Ще інші готові докласти всіх зусиль, щоб урятувати здоров’я, а часто й життя вояків – робота лікарів на сході, догляд за пораненими у шпиталях, збір ліків та аптечок. Якщо ж тема війни людині надто болісна, вона береться допомагати вимушеним переселенцям. Ефективність діяльності цілих родин, що готові прийняти в себе, нагодувати нужденних, неймовірно висока. Військові кажуть про три найпо­ ши­ реніші реакції людей під час стресових ситуацій: втеча, ступор, адекватна дія. вони стали в наших очах чи не єдиними довіреними особами, які можуть допомогти вирішити ті питання, які не в змозі вирішити родина, військові та державні організації 12 Як військові проходять психологічну підготовку, щоб у відповідний момент бути здатними на адекватні дії, так і наше суспільство зараз складає тест на дієвість. Декому таки вдається втекти від реальності, інші ховаються за бездіяльність, апатією, відсутністю співпереживань. Але більшість обирає дію як найздоровіший спосіб самозбереження. Волонтерство – це допомога тим, хто її потребує, і допомога особисто собі як захист від депресії, страху та зневіри. Волонтери не можуть делегувати свої повноваження, перекласти на когось частину добровільно взятих на себе обов’язків. Саме суспільство їм цього не дозволить. Бо вони стали в наших очах чи не єдиними довіреними особами, які можуть допомогти вирішити ті питання, які не в змозі вирішити родина, військові та державні організації. жовтень-листопад 2014 Текст: Віра Шпирка

[close]

p. 13

Про волонтерство із середини розповів ведучий радіо «Львівська хвиля» Андрій Великий: – Я, як більшість із нас, займав позицію небайдужого спостерігача. Переймався тим, що відбувається у країні, думав, як заробити гроші на улюбленій роботі і допомогти фінансово. І коли не бачиш «того всього», такий підхід задовольняє. Але радіо «Львівська хвиля» почало збирати гроші для допомоги військовим в АТО, і, допомагаючи колезі-волонтеру, я на власні очі побачив полігон. Не «там», а всього-на-всього під Львовом. І хлопців, які вже скоро будуть «там». Побувавши там, починаєш розуміти, що гроші не головне, бо сам бачив, як за величезні гроші, через незнання або чийсь підлий обман батьки купували воякам фальшиві бронежилети «6 класу». Або взагалі нічого не могли дати дитині, покладаючись на державу… Сказавши в ефірі: «…Якщо з тисяч наших слухачів хоча б п’ять тисяч надішлють по 280 гривень, то ми зможемо забезпечити амуніцією 400 наших вояків», – я взяв на себе зобов’язання бути людиною, якій довіряють. Успіх нашої волонтерської кампанії із забезпечення військових амуніцією саме у формулі «правильний месидж + довіра». Пройшовши різні етапи: зібрати кошти, правильно купити потрібні речі, письмово відзвітувати – ми зрозуміли ціль довіри – доставити амуніцію в руки саме солдатові. У жодному разі не комусь із командування, бо тоді результату нема: зникають і каски, і бронежилети, все зникає. І тільки коли дивишся бійцеві в очі, особисто передаєш з рук у руки, розумієш, що час, сили, ті ж некомпенсовані кошти потрачено недаремно. Бути волонтером фізично надреально. Не можна вимкнути телефон, відмахнутися від виклику о 4 ночі, бо вояків уже відправляють «туди», а їм не видали жодного із обіцяних бронежилетів. Ми працюємо у третій волонтерській лінії – забезпечення в регіоні. У другій лінії перебувають люди, які формують накопичувальні склади, більшість із цих складів у Києві. Перша лінія – це вершина піраміди, де є мы дали им клятву... не оСтавить! не предать! они верят нам! они ждут наС! и мы вСе Сделаем, чтоБы наши парни вернулиСь С поБедой! впереди зима... но мы СправимСя! найдем! доСтанем! оБеСпечим! мы уже Больше чем полгода, день в день, как одна Большая Семья... они и мы. (волонтерка мар’яна шиманович, київ). найменша кількість волонтерів, але це самі специ, завдання яких доставити результат гуртової роботи «туди». У зону АТО іноді легше проїхати через сім кіл пекла із деенерівськими постами, аніж провезти необхідні речі конкретному батальйону, проїжджаючи повз голодних і обдертих своїх і залишаючи їх ні з чим, бо допомога ще більше потрібна іншим. Це так, як стояти на полігоні серед сотень вояків і мати в руках тільки 40 бронежилетів. Так, як названі батьки приходять у сиротинець по одну дитину, а на них із безмежною надією та жалем дивляться всі сироти. Дуже складно, коли волонтерами стають жінки. У яких або чоловік у зоні АТО, або він удома, заробляє гроші, але жінка вирішує компенсувати його відсутність в армії своєю активною допомогою військовим. А волонтером, як практика доводить, не можна бути наполовину. Вони перестають піклуватися про себе, родину, дітей. Чоловікам все ж таки притаманний здоровий цинізм, а от жінки поринають у волонтерство з головою. Тому завжди має бути взаємопідтримка волонтерів і навіть взаємоконтроль. Бо одна жінка-волонтерка купила сотню суперкласних і потрібних наметів, але… червоного кольору, а чоловік – страшно синтетичні труси, бо до цього їх йому купувала дружина… В основі волонтерського руху лежить захист життя, здоров’я, запобігання людським стражданням та їх полегшення. А наступним кроком є захист гідності. Тут ще кожного чекає величезний шмат роботи. Попереду, як сказав Андрій Великий, нас чекає ще одне випробування – коли військові повернуться додому. Ми всі хочемо, щоб війна якнайшвидше закінчилася, але попереду робота для медиківволонтерів із психологічної адаптації тих, хто повернеться. Найскладніше волонтерам, які допомагають у госпіталях. Бо ті дівчатка і без зони АТО щодня бачать смерть, її тихе підкрадання до молодих тіл воїнів. Піжами, гроші, реанімобілі, гроші, антикоагулянти, теплі ковдри, гроші, аптечки, кошти, електрорадіатори для опалення, памперси для дорослих – що вони тільки не просять! Але серед їхніх прохань більше подяк. За все: за добре слово, за банку меду, за 20 гривень, за сон, за ранок, за те, що живі. Дехто з них зізнається, що від пережитого перетворюється на платинову блондинку. Сивіє. Але не здається і не втрачає надії на допомогу. Не собі – іншим. Не будьте байдужими! Народний тил насправді багато допомагає, і ми їм довіряємо! жовтень-листопад 2014 13

[close]

p. 14

потрібно знати порЯдоК отриманнЯ одноразоВої гроШоВої допомоги уЧасниКам ато або Членам їхніх сімеЙ одноразову грошову допомогу мають право отримати: 1. Члени сім’ї, батьки та утриманці військовослужбовця в разі його загибелі (смерті) у розмірі:  500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (609 000,00 грн) на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. 2. Військовослужбовці, інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:  250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (304 500,00 грн) на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності I групи;  200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (243 600,00 грн) на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності II групи;  150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (182 00,00 грн) на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності III групи. 3. Військовослужбовці, інвалідність яких настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:  120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (146 00,00 грн) на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності I групи;  90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (109 00,00 грн) на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності II групи;  70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (85 00,00 грн) на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності III групи. 4. Військовозобов’язані або резервісти, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність яких настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов’язаному чи резервісту під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, або внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у розмірі:  120-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (146 200,00 грн) на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності I групи;  90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (109 600,00 грн) на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності II групи;  70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (85 300,00 грн.) на дату встановлення інвалідності, – у разі встановлення інвалідності III групи. Військовослужбовці, які проходять (проходили) військову службу в зоні антитерористичної операції (далі – АТО), або члени їхніх сімей, військовозобов’язані чи резервісти мають право на отримання одноразової грошової допомоги у випадках та розмірах, передбачених Порядоком призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975. 14 жовтень-листопад 2014

[close]

p. 15

У разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від:  70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, – військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;  50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, – військовослужбовцю строкової військової служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;  50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення ступеня втрати працездатності, – військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов’язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. Слід вказати, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:  у разі загибелі (смерті) вій ськовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста – дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;  у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності – дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. для отримання допомоги необхідно подати такі документи: 1. Членам сім’ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога:  заяву кожного повнолітнього члена сім’ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а в разі наявності неповнолітніх дітей – іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;  витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу);  витяг з особової справи про склад сім’ї військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. До заяви додаються копії:  документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов’язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;  свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста;  свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста – для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);  свідоцтва про шлюб – для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);  довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім’ї військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста;  сторінок паспортів повнолітніх членів сім’ї з даними про прізвище, ім’я та по батькові і місце реєстрації;  свідоцтва про народження дитини – для виплати одноразової грошової допомоги дитині;  документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, – копію сторінки паспорта з такою відміткою);  рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов’язаного та резервіста); жовтень-листопад 2014 15

[close]

Comments

no comments yet