Березень-Квітень 2014

 

Embed or link this publication

Description

Березень-Квітень 2014

Popular Pages


p. 1

ЧОМУ ОБИРАЮТЬ ТРУСКАВЕЦЬ ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ СПІЛЬНОЮ МЕТОЮ ОБ’ЄДНАНІ БЕРЕЗЕНЬ КВІТЕНЬ 2014

[close]

p. 2



[close]

p. 3



[close]

p. 4

КОЛОНКА РЕДАКТОРА І все на світі треба пережити, І кожен фініш — це, по суті, старт, І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено, Хай буде вік прожито, як належить, На жаль, від нас нічого не залежить… А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт. Отак, як є. А може бути й гірше, А може бути зовсім, зовсім зле. А поки розум од біди не згірк ще, — Не будь рабом і смійся як Рабле! Тож веселімось, людоньки, на людях, Хай меле млин свою одвічну дерть. Застряло серце, мов осколок в грудях, Нічого, все це вилікує смерть. Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить. Ліна Костенко Цей перший номер журналу я готувала двічі, двічі переносила друк, тому що розуміла: усе це не на часі. Після останніх кривавих подій кожен з нас уже не буде таким, як раніше. Біль, який щемить у серці, за тих, хто загинув, гордість за наш народ і пам'ять про Небесну сотню завжди будуть з нами. Напевно, я мала б пояснити, чому починаю видавати новий журнал, чому він так називається… Але зараз це не головне. Завершення одного етапу – це завжди початок іншого. Мій етап у «StyleBoom» закінчився – розпочинається період «Boom plus TV». Наша країна, український народ, кожен з нас починає нове життя. НАШ СЛОГАН У ПОШУКАХ ІСТИНИ PS. А може, й справді робити кожну колонку з віршами? З повагою ваша 4 БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014

[close]

p. 5

ЩО НЕ ЗАБУТИ? Пропонуємо перечитати та передивитись записи із «Живого Журналу » Іллі Варламова. Його світлини не можуть залишити байдужим! І взагалі, його висвітлення подій в Україні, попри те, що сам він є громадянином Росії, дуже об'єктивне та цікаве. Ілля Варламов – російський бізнесмен, засновник агентства iCube. Більш відомий як блогер-фотолюбитель – автор блогу в «Живому Журналі» під назвою «Шик і пишність!», де виступає під ніком zyalt. За даними «Живого Журналу», на 28 липня 2013 р. блог Іллі Варламова має 57652 підписантів і в рейтингу ЖЖ перебуває на 1-му місці. ЩО ЧИТАТИ? ЛЮБКО ДЕРЕШ Нарешті з'явилося справжнє літературне pulp ction. І то не просто p. f., a в міру інтелектуальне, не в міру інтертекстуальне і добре виписане. Тож вітаємо автора з успіхом. Сподіваємося, його pulp ction читачі визнають ще й як bestseller. «Рух далі є більш важливим, ніж зовнішня оцінка. Якщо негативних зовнішніх оцінок багато, то може виникати сильне відчуття осуду. Все це, так чи інакше, ліки від неправильного розуміння свого положення у світі.» Любко Дереш Свою першу книгу Любко Дереш видав у 17 років. Сьогодні він один з найвідоміших українських письменників нового покоління. Його твори перекладено кількома мовами, зокрема німецькою, польською, італійською та сербською. Головними героями творів Дереша є підлітки, він оповідає цікаві, непередбачувані, часом незвичні історії з їхнього життя. Автор намагається правдиво передати сучасність, відтак пише живою розмовною мовою, тому у творах з'являються сучасний сленг та лайливі слова. ЩО ПОСЛУХАТИ РЕВОЛЮЦІЙНІ ПІСНІ ЩО ПОДИВИТИСЯ? Якби не Майдан, то, можливо, ми б і не знали, що соліст гурту OT VINTA ще й чудовий художник-карикатурист! Його роботи, присвячені останнім подіям у столиці України, було експоновано на Майдані. ? «Несмотря на то что картины находятся под открытым небом уже более двух недель, ни одна не была повреждена или украдена», — говорит Юрий Журавель Живопис поступився політичній карикатурі, художні виставки стали менш актуальними, ніж документальні фотоекспозиції, а коломийки наспівують частіше, ніж звичайні пісні. Майдан впливає не тільки на політичне життя країни, а й на його культурну складову. Тож пропонуємо послухати сумну «Пливе кача» у виконанні «Піккардійської терції» та оптимістичний реп Олександра Ярмака про Україну та події на Майдані. БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014 5

[close]

p. 6

ЗМІСТ Головний редактор та видавець Емілія Худа / Editor-in-Chief and Publisher Emiliia Khuda Літературний редактор Тетяна Ільків / Literary Editor Tetiana Ilkiv Англомовний редактор Наталя Ковалик / English Language Editor Natalia Kovalyk Координатор моди Катерина Булах / Fashion Coordinator Kateryna Bulakh Дизайнер Олександра Вакарова / Designer Oleksandra Vakarova Ілюстратор Андрій Вакаров / Illustrator Andrii Vakarov Журналісти: Ірена Карпа, Анастасія Федечко, Сергій Дідковський, Ольга Березюк, Костя Ревицький, Олена Писаревська, Оксана Сворик, Ольга Клименко, Оксана Мокрієнко, Наталя Ковб / Journalists: Irena Karpa, Anastasiia Fedechko, Serhii Didkovskyi, Olha Bereziuk, Kostia Revytskyi, Olena Pysarevska, Oksana Svoryk, Olha Klymenko, Oksana Mokriienko, Natalia Kovb Фотографи: Мері Семенченко, Андрій Гончаренко, Ярослав Мончак / Photographers: Mery Semenchenko, Andrii Honcharenko, Jaroslav Monchak Керівник відділу реклами Наталія Лук'янова / Head of Advert Department Natalia Lukianova Менеджер з реклами Марія Чернова / Advertising Manager Mariia Chernova Координаційний директор у Києві Марія Бакума / Coordinating Director in Kyiv Mariia Bakuma Журнал зареєстровано у Міністерстві юстиції України / Magazine is registered at the Ministry of Justice of Ukraine. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації №20519-10349Р / State Registration Certi cate of printed mass media № КВ №20519-10349р Адреса редакції: м. Львів, Липова алея, 5, ТЦ Україна, Офіс А-9 / Editorial O ce Address: Lviv, Lypova Aleia Str, o ce A-9 Редакція може не поділяти думку авторів. За зміст рекламних матеріалів та їх достовірність редакція відповідальності не несе. Категорично заборонено повне або часткове відтворення матеріалів, опублікованих у журналі «Boom plus TV» без письмового погодження головного редактора / Editorship can not share the authors views. e editors are not responsible for the contents and reliability of advertising materials. e total or partial reproduction of «Boom plus TV» published materials without the Editor-in-Chief written permission is strictly forbidden. На обкладинці/ On the Cover: Модель / Model – Анна Андрес / Anna Andres Фото / Photo – Мері Семенченко / Mary Semenchenko Макіяж та зачіска / Make-up and Hair-style – Катерина Садовенко/Kateryna Sadovenko Одяг / Clothes – бутик «Тренд» / «Trend»-boutique 4 5 8 Колонка редактора MUST List Cover story ПОТРІБНО ЗНАТИ Герої майдану НЕБЕСНА СОТНЯ Особиста думка Дайджест-новини Що таке товарна біржа 24 Украина – Казахстан 26 Почему выбирают Трускавец 10 14 18 20 22 ЗДОРОВ'Я 30 Як примусити себе тренуватись 32 Увага, потенція! 33 Про усмішку 34 Молочні зуби. Міфи та реальність 6 БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014

[close]

p. 7

ДУМКИ 54 Ірена Карпа. Жіночі комплекси ПЕРСОНА 36 Олена Геращенко 38 Андрій Гончаренко 40 Сергій Дідковський ДЛЯ НЕЇ 56 Пізнаємо чоловіків за рисами обличчя 58 Пікапимо чоловіків 60 Розпалюємо пристрасть MUST HAVE 42 Жіночий блок 43 Чоловічий блок У ФОКУСІ 62 Межигір'я 64 Іноземні ЗМІ про події на Україні АКТУАЛЬНО 46 Ефект натовпу 48 5 кроків для успішного початку 50 Розпочинаємо все спочатку 53 Toyota New Highlander У ФОКУСІ TV 66 «Стильний бум» 68 Оскар-2014 69 Кани-2014 БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014 7

[close]

p. 8

Фото — Mary Semenchenko Візаж, зачіска — Катерина Садовенко Модель — Анна Андрес Одяг — магазин «Тренд»

[close]

p. 9

У пошуках істини...

[close]

p. 10

ПОТРІБНО ЗНАТИ Силовий розгін мирних мітингувальників, переважно студентів, із Майдану Незалежності в ніч проти 30 листопада спричинив хвилю народного обурення, мітингів та демонстрацій у всій країні. Той, хто уважно слідкував за подіями на Майдані від самого початку, не міг залишатись осторонь того, що відбувалось у столиці. Жорстокий, кривавий розгін студентського майдану обурив громадськість. Україна такого ще не знала. Народ самоорганізувався. У соцмережах, усіма можливими засобами зв’язку було кинуто клич вийти на Майдан, аби відстояти своє право на майбутнє. Ще ніколи за всі роки своєї незалежності Україна не бачила такої геройської сили та народної єдності, яку всьому світові показав Майдан. Люди, які в мороз вийшли на вулиці, аби відстояти своє право на гідне життя, і є героями Майдану. Український народ має величезну силу. Силу, якої не мають ті, хто був при владі. Це – сила спільної мети. Сила, яку не купиш за гроші. Сила, яка спонукала українців вийти на Майдан. Саме ця сила привела туди бабцю, яка ледь пересувається за допомогою милиць. Старенька прийшла на головну площу країни зі сплетеним власноруч прапором України. Герой народного Майдану і священик, який на колінах просив «Беркут» не бити демонстрантів. Герої – це всі ті українські священики, які вийшли на Майдан і запобігли кровопролиттю. Такі, як, наприклад, священик Української греко-католицької церкви Теодозій Івашків, котрий на Майдані з першого дня протестів молиться за щасливе майбутнє України та українців . Або ж троє ченців Укра їнської православної церкви – о. Гавриїл, о. Мелхіседек і о. Єфрем, які 21 січня стали на вул. Грушевського в Києві з хрестом та іконами між мітингувальниками та «Беркутом» і припинили протистояння. У молитві ченці простояли цілу ніч. Відтак силові дії припинились. Герої українського Майдану – це всі ті, хто допомагав народній справі. Це студенти, які не боялись відстоювати право на гідне життя, попри залякування Табачника відрахуванням. Це і ректори та 10 БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014 викладачі вишів, які стали на підтримку студентів. Це і неповносправні в інвалідних візках, які розвозили канапки мітингувальникам. Це і медичні волонтери, які у свій вільний час допомагали всім, хто цього потребував, в особливо складні дні. Герої майдану – це і волонтери-психологи, які надавали й досі надають психологічну підтримку тим, хто на порозі зневіри і відчаю. Герої Майдану – також ті, хто, не маючи можливості поїхати в Київ, допомагав чим міг у своїх містах. Ліками, грошима, одягом. Ті, хто блокував військові частини, аби силовики не змогли виїхати у Київ. Один із них – Михайло Гаврилюк, 35 років. Козак Четвертої сотні оборони Євромайдану. Приїхав на Майдан тоді, коли дізнався про побиття студентів Текст: Оксана Мокрієнко, фото: dendidenko, Efrem Lukatsky, Reuters ЗА ВСІ РОКИ СВОЄЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНА НЕ БАЧИЛА ТАКОЇ ГЕРОЙСЬКОЇ СИЛИ ТА НАРОДНОЇ ЄДНОСТІ, ЯКУ ВСЬОМУ СВІТОВІ ПОКАЗАВ МАЙДАН

[close]

p. 11

30 листопада 2013 року. Після поширення скандального відео, на якому 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського в Києві бійці спецзагону міліції на морозі роздягли його до шкарпеток і оголеного піддавали тортурам та проводили з ним фотосесію, інакше, як героєм, його не назвеш. За повідомленням Українського Гідрометцентру, того дня температура в «ВЛАДА, ЯКА БОРЕТЬСЯ З ВЛАСНИМ НАРОДОМ, ВІДБИРАЄ ПРАВО Києві становила −9 — −10 °C, швидкість вітру —4 – 5 м/сек. Це не «Беркут». Це НА ГІДНЕ ЖИТТЯ. ВЛАДА, ЯКА ВИКРАДАЄ, Б'Є І ВБИВАЄ ДЕМОНСТРАНТІВ – фашисти. Однак чоловік, незважаючи на тортури, не схилив голови і мужньо ТА МІТИНГУВАЛЬНИКІВ, – НЕ ВЛАДА. ЦЕ – БАНДИТСЬКИЙ РЕЖИМ» дивився в очі своїм мучителям. Побоюючись за його життя, з лікарні Михайла Гаврилюка забрали товариші з Майдану. Ще не до кінця вилікувавшись, Михайло helped to defend the national idea. ese are знову повернувся у стрій. На Майдан. the students who were not afraid to defend their Або ж співачка Руслана, 40 років. Русright to decent lives in spite of intimidation by лана з’явилася на Майдані ще до того, ver the years of independence, expulsion. ese are the rectors and university як до народних протестів приєдналиUkraine “has never seen” such heprofessors who supported their students. ese ся партії та політичні лідери. Однією з roic strength and national unity, are the disabled people who transported sandперших вона закликала: геть політику і which showed Maidan to the world. wiches to the protesters. ese are the medical партійні транспаранти з Майдану! У ніч e events of the night on November 30, 2013 volunteers who gave their free time to help з 29 на 30 листопада співачка зібрала тих, everyone who needed in those particularly difхто зміг утекти після кривавої розправи demonstrated a brutal and bloody crackdown of cult days. «Беркута», і відвела їх у Михайлівський the Students Maidan. ese events have outraged Hero of Maidan is also the disabled old womЗолотоверхий собор, у такий спосіб уря- the society. Ukraine has never known yet such a tragedy. e people self-organized. In the social тувавши людей. an with a self-knitted Ukrainian ag. Heroes of Герої Майдану – це і журналісти, які, networks, with the help of all possible means of the Ukrainian Maidan are the priests of various зважаючи на специфіку своєї профе- communication, the call to enter Maidan to deconfessions who came to Maidan to prevent the сії, завжди перебувають на передовій, у fend the human right for democratic future was bloodshed. Let’s mention some of them, the центрі подій. Ціною власного здоров’я, thrown. Over the years of independence, Ukraine priest of the Ukrainian Greek Catholic Church життя правдиво висвітлювали події. На “has never seen” such heroic strength and national eodosii Ivashkiv, the monks of the Ukrainiвечір 1 грудня журналістів, яких побили unity, which showed the Maidan to the world. an Orthodox Church Father Havryil, Father силовики, налічували 40 осіб. Розбиті People, who went outside in the cold weathMelkhisedek and Father Jefrem who entreated голови й потрощені камери. Так влада er and united by a common purpose to defend the “Berkut” soldiers not to shoot at the protestборолася з правдою. Тетяну Чорновол, their right to decent lives are the HEROES. And ers and stop the confrontation. журналістку, жорстоко побили невідомі now, a er the several weeks of a lost dream and Heroes of the Ukrainian Maidan are those who у ніч на 25 грудня 2013 року. Це сталося looking through the photos of ordinary people, were unable to go to Kyiv but helped Maidan by після того, як Чорновол їздила знімати we can understand the main thing: the Ukrainian their capabilities in their own cities donating будинки міністра внутрішніх справ Ві- people have the tremendous power. is power medicine, food, clothes, money, etc. Heroes of талія Захарченка та генпрокурора Вік- is a power of a common goal. is power not to Maidan are also those who blocked the military тора Пшонки. Як розповідала Тетяна be bought by money. And this is the power that units in order the internal forces and troops у студії «Громадського ТБ», її били так caused the Ukrainians to enter Maidan. were not able to go to Kyiv. All of them are the прицільно в обличчя, голову, що не було Heroes of the Ukrainian Maidan are those who heroes of Maidan. сумніву – вона не повинна вижити. O БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014 11

[close]

p. 12

ПОТРІБНО ЗНАТИ СЕРГІЙ НІГОЯН, 20 РОКІВ. На Євромайдан вірменин Сергій Нігоян приїхав 8 грудня з Дніпропетровська. Був одним з охоронців Євромайдану. Сергій народився і жив в Україні, в селі Березнуватівка Дніпропетровської області. На запитання, чому приїхав на Майдан, відповів: «Це моє майбутнє теж. Мені жити в цій країні». Сергій Нігоян віддав своє життя за Україну в ніч на 22 січня на вулиці Грушевського. Загинув від поранення, спричиненого свинцевою картеччю. МИХАЙЛО ЖИЗНЕВСЬКИЙ, 26 РОКІВ. Громадянин Білорусі, тимчасово проживав у Білій Церкві, журналіст. Член націоналістичної організації УНА-УНСО. На Майдані був з перших днів. Входив до самооборони Майдану, чергував у наметах, допомагав у роботі УНА-УНСО. Вважався одним з найактивніших членів організації на Євромайдані. Протягом останніх двох тижнів життя збирав інформацію для газети «Соборна Київщина». Загинув 22 січня 2014 року, близько 9.00, від пострілу мисливською кулею в ділянку серця на вулиці Грушевського. У посольстві Білорусі загибель Жизневського не прокоментували. РОМАН СЕНИК, 45 РОКІВ. Входив до самооборони Майдану. Романа Сеника поранили з вогнепальної зброї під час сутичок в урядовому кварталі 22 січня. Як наслідок – пробиті кулею легені, гангрена, ампутація руки. ЮРІЙ ВЕРБИЦЬКИЙ, 51 РІК. Сейсмолог, кандидат наук. Юрій узяв відпустку на роботі і поїхав на Майдан у середині січня 2014 року. Його викрали разом з Ігорем Луценком 21 січня 2014 р. з Жовтневої лікарні в Києві. 22 січня тіло Юрія Вербицького було знайдено в околицях села Гнідин Бориспільського району Київської області зі слідами тортур. Офіційна причина смерті – «випадково замерз на морозі». Фото Reuters Страшно про таке писати, але в мирний час за свободу, за можливість гідно жити у своїй країні загинули люди. Добрі, щирі, мирні, неконфліктні. За право на свободу вони заплатили життям. Юрій Вербицький, Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Роман Сеник загинули від куль та насилля силовиків. Хоча останні досі заперечують свою причетність до цього. Загиблі герої Майдану були різних національностей, різного віку, але показали всім той дух соборності, що притаманний свідомому громадянському суспільству. Мусимо пам’ятати своїх героїв. Адже герої не вмирають! 12 БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014 Текст: Оксана Мокрієнко, фото: dendidenko, Efrem Lukatsky, Reuters, Ілля Варламов,

[close]

p. 13

I А трагічний, чорний вівторок 18 лютого 2014 року приніс нові жертви. Протягом 18 – 20 лютого відбулося поновлення силового протистояння між силовиками та мітингувальниками в центрі Києва. Події розгорталися у центральній частині міста: на вулиці Грушевського, у Маріїнському парку, на Європейській площі та майдані Незалежності тощо. Вогонь, постріли, вибухи… Українці гинули від куль, а також від браку медичної допомоги. Як стало відомо згодом, силовики перешкоджали проїзду «швидких». Кількість поранених і вбитих зростала з неймовірною швидкістю. Мертвих було вже понад сотню. І це лише тих, кого вдалось ідентифікувати. А скільки їх, важко поранених, згоріло живцем у пожежі в Будинку профспілок. За словами медиків, поранені, які там перебували, не могли самостійно рухатись. Силовики й представники влади ж заперечували, що на згарищі знайдено обгорілі трупи людей. Нелюди! Так і хочеться кричати! Нема прощення катам, які так вчинили з власним народом! Поранені і мертві. Ними заповнені алеї парку. Їх тут десятки. Кількість загиблих протягом трьох місяців протистоянь на Майдані сягає далеко більше сотні. На жаль, відомості є не про кожного загиблого героя. Загинуло близько ста українців, поранено півтори тисячі і 100 вважаються зниклими безвісти! І це в мирний час! t is necessary to mention here Mykhailo Havryliuk. Mykhailo Havryliuk, 35 years old. He is the activist of Euromaidan, the cozak of the Euromaidan Fourth defense Sotnia (Sotnia – the Cozak Squadron of a hundred members). He came to Maidan since the students beating on the night of November 30, 2013. A er the shocking video spreading where the “Berkut” militia ghters tortured him and made a photo session with a naked activist, Mykhailo became a heroe. Let’s mention also the Ukrainian singer Ruslana, the winner of Eurovision- 2004. Ruslana Lyzhychko, 40 years old. She appeared on the Students Maidan long before the political party leaders joined to the public protests. On the night of November 30, Ruslana brought together those protesters who managed to escape a er the “Berkut” massacre and led them away to St. Mykhailo’s Cathedral to hide and save. Heroes of Maidan are the journalists who always are in the middle of events. At the cost of their own lives, health and safety they tried to highlight the current events truthfully. Smashed heads, broken cameras ... is is the example of government ght with the truth. In particular, it is necessary to mention here Tetiana Chornovol. is courageous woman and journalist was cruelly beaten by two unknown men on the night of December 25, 2013. It is terrible to write about it when in peacetime, the dozens of peaceful people were killed for freedom and for the opportunity to have decent lives in their own country. e dozens of kind, sincere, educated, intellectual and not con ict people were killed for the right to be free. Let’s keep in mind their names! Serhii Nihoian, Mykhailo Zhyznevskyi, Roman Senyk, Yurii Verbytskyi ... ese patriots and also dozens and hundreds of other deserved Ukrainians were killed and injured by the internal forces violence. Heroes of the Ukrainian Maidan were of di erent nationalities and di erent ages but all of them showed the real spirit of conciliarism. We have to remember our Heroes. Because the heroes do not die! Serhii Nihoian, 20 years old. He was the activist of Euromaidan. Serhii Nihoian, the Armenian by nationality, arrived to Euromaidan from Dniropetrovsk on December 8, 2013. He was one of Euromaidan defenders. Serhii was born and lived in Ukraine. Having asked the question why he came to Maidan, Serhii replied: “ is is my future too. I want to live in this country”. Serhii Nihoian gave his life for Ukraine in Hrushevskyi Street on the night of January 22, 2014. Mykhailo Zhyznevskyi, 26 years old. He was a citizen of Belarus and lived temporarily in Bila Tserkva. He was on Maidan from the rst days. Mykhailo was a member of the nationalistic organization UNA-UNSO. He was the Euromaidan protester, the journalist and the member of Maidan self-defense. He considered to be one of the most active Euromaidan members. During the last two weeks of his life Mykhailo Zhyznevskyi gathered the information for the newspaper “Soborna Kyiivshchyna”. He was killed by the hunting bullet shot in the morning on January 22, 2014. e Embassy of Belarus didn’t comment Zhyznevskyi’s death. Roman Senyk, 45 years old. He was the Euromaidan protester, a resident of Lviv region and the member of Maidan self-defense. Roman Senyk was deadly wounded in Kyiv during the events in Hrushevskyi Street on January, 22. Yurii Verbytskyi, 51 years old. He was a resident of Lviv, seismologist, the Candidate of sciences. Yurii Verbytskyi took a vacation to go to Maidan in the middle of January 2014. He was kidnapped on January, 21 together with the journalist Ihor Lutsenko directly from the emergency department of Zhovtnevyi hospital in Kyiv. Yurii Verbytskyi’s body was found on January, 22 at Hnidyn village of Boryspil district (Kyiv region) with the signs of tortures. Heroes of the Ukrainian Maidan are undoubtedly our Celestial Sotnia. A hundred of peaceful and Ukraine devoted patriots who were treacherously killed by unidenti ed snipers in the centre of Kyiv on February 19-20, 2014. A ll of these Heroes gave us our freedom ... at the cost of their lives! e government which struggles with its own people, takes away the right to a decent life, kidnaps, beats and kills the demonstrators and protesters is not the government at all. In any civilized state such actions are quali ed as terrorism. In Ukraine the Yanukovych criminal regime interpreted such kind of government as “ nding a way out from the crisis”. Glorify Ukraine! Glorify the HEROES! Небесна сотня Герої Небесної сотні. Саме так загиблі увійшли в історію. Цю сторінку історії України вони написали власною кров’ю. Слава героям! І вічна пам’ять! Влада, яка бореться з власним народом, відбирає право на гідне життя. Влада, яка викрадає, б'є і вбиває демонстрантів та мітингувальників, – не влада. Це бандитський режим. У будь-якій цивілізованій країні такі дії кваліфікували б як тероризм. В Україні ж чинна влада назвала це «пошуком виходу з кризової ситуації». Режим Януковича в Україні від свого встановлення був налаштований проти людей. Проти власного народу. Найстрашніше в цьому режимі було те, що людям, над якими вчинено злочин, не було куди звернутися по захист. Тож вихід залишився один – зміна режиму. БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014 13

[close]

p. 14

ПОТРІБНО ЗНАТИ КАЛИНЯК БОГДАН, 52 роки, родом з Коломиї Івано-Франківської області. 28 січня помер у госпіталі в Івано-Франківську. Міський голова Коломиї Ігор Слюзар розповів, що Калиняк два місяці з невеликими перервами стояв на Майдані і, маючи рідну сестру в Києві, не ходив до неї, щоб відігріватися. 50 років, м. Жмеринка, підприємець, художник у техніці ебру. Убитий пострілом у спину 18 лютого 2014 року. БРЕЗДЕНЮК ВАЛЕРІЙ, АРАТУНЯН ГЕОРГІЙ з Рівного, 50 років. Менш як рік тому померла його дружина Наталія. У той час Георгій був на заробітках за кордоном. Зараз його дворічна донька Ашхен залишилася повною сиротою під опікою сестри Анни (донька від першого шлюбу дружини). Загинув 20 лютого 2014 року в Києві. БОНДАРЄВ СЕРГІЙ, ВАЙДА БОГДАН, БОНДАРЧУК СЕРГІЙ, 52 роки, Старокостянтинів Хмельницької області, учитель фізики, голова Старокостянтинівської міської організації ВО «Свобода». 20 лютого 2014 року загинув у Києві від кулі снайпера. 1977 року народження. Уродженець с. Гаврилівці Хмельницької області, що мешкав у с. Жорнівка КиєвоСвятошинського р-ну Київської області. Був застрелений на икій Житомирській. Мав двох дітей. ВАСИЛЬЦОВ ВІТАЛІЙ, 58 років. Неодружений. Останнім часом проживав разом із мамою у с. Летня Дрогобицького району. На київський Майдан поїхав 19 лютого. Вже зранку наступного дня, приїхавши до Києва, зателефонував сестрі: «Любо, тут справжня війна! Стріляють...» – далі розмова обірвалася. Того ж дня по обіді у приймальні Летнянської сільради пролунав телефонний дзвінок. Повідомили про смерть Богдана, який загинув від кулі снайпера-вбивці. 17 років. Студент-третьокурсник кооперативного коледжу в Тернополі. Загинув 20 лютого 2014 року. 35 років. З Яворівського району Львівської області. 20 лютого застрелений на вул. Великій Житомирській. 32 роки, м. Краматорськ. Програміст. Загинув 18 лютого від чотирьох кульових поранень під час перших атак на Майдан. Дружина Світлана на восьмому місяці вагітності. ВОЙТОВИЧ НАЗАР, ВАРЕНИЦЯ РОМАН, 20 років, місто Збараж, Тернопільська область. Волонтер Демократичного альянсу. Помер 20 лютого в готелі «Україна» внаслідок вогнепального поранення в голову. ГОЛОДНЮК УСТИМ, 19 років. Студент Прикарпатського університету, факультету психології. З Івано-Франківська. 19 лютого, близько 12.15, Романа застрелив снайпер. Просто у скроню. ГУРИК РОМАН. з Волині, 30 років. Убитий 20 лютого. ГРИНЕВИЧ ЕДУАРД с. Сокільники Львівської області, 40 років. ДИГДАЛОВИЧ АНДРІЙ, журналіст газети «Вести», 32 роки. «Тітушки» вистрелили чоловікові в груди. Він помер в лікарні вранці 19 лютого 2014 року через втрату крові від кульового поранення. Без батька залишився чотирирічний син. 14 БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014 ВЕРЕМІЙ В'ЯЧЕСЛАВ, 44 роки. Депутат Городенківської районної ради Івано-Франківської області від ВО «Свобода». Загинув 18 лютого. СЕРГІЙ ДІДИЧ, 62-річна мешканка Броварів. 18 лютого її тіло виявили на барикаді, розташованій на вулиці Інститутській, біля верхнього входу в метро «Хрещатик». ДВОРЯНЕЦЬ АНТОНІНА, м. Березне Рівненської області. 19 лютого Іван повернувся додому, бо під час останнього штурму «беркутівці» облили його водою з водометів і побили. Почувався погано, звернувся до лікарів. Уночі серце чоловіка не витримало. ІВАН ГОРОДНЮК,

[close]

p. 15

м. Шепетівка, 56 років. Учитель географії та біології, член ВО «Свобода». Брав активну участь у громадсько-політичному житті міста, був переконаний, що в цей нелегкий час не можна стояти осторонь, необхідно бути свідомим українцем, будівничим своєї держави. 20 лютого на вул. Інститутській його застрелив снайпер. ДЗЯВУЛЬСЬКИЙ МИКОЛА, із с. Копанки Калуського р-ну ІваноФранківської області, 30 років. Загинув 20 лютого 2014 року. Упродовж кількох годин його безнадійно розшукували. А близько 17.00 із 17-ї лікарні м. Києва надійшла інформація про те, що Ігор помер. ДМИТРІВ ІГОР 29 років, с. Рудки Львівської області. Працівник Вишнянського аграрного коледжу, представник тамтешньої міськради. Загинув 20 лютого 2014 року від снайперської кулі. ЖЕРЕБНИЙ ВОЛОДИМИР, м. Дубляни Львiвської обл., 33 роки. Застрелений 20 лютого. 33 роки, м. Керч. Працював в Інституті політичних та економічних ризиків і перспектив, писав для «Української правди». Загинув 20 лютого 2014 року. У нього залишився однорічний синочок. з Грузії. Його тіло знайшли поряд з барикадою біля ЦУМу з двома кульовими пораненнями. Помер у «швидкій». У загиблого залишився маленький син. м Стрий Львівської обл. Помер від розриву внутрішніх органів після побиття 18 лютого. За словами сестри Ольги, Андрій змалку зростав патріотом. На Майдані був із листопада, завжди стояв на передових. Помер Андрій у столичній лікарні №17. Він походив із сім'ї колишніх репресованих. Був неодружений. Дев'ять років тому поховав батька, жив з 81-річною матір'ю. Працював на місцевих будівництвах, їздив на заробітки до Чехії. ЖАЛОВАГА АНАТОЛІЙ, КЕМСЬКИЙ СЕРГІЙ, 57 років. ІТ-спеціаліст. Загинув під час пожежі в офісі Партії регіонів на вул. Липській. 73 роки, Житомир. Народний депутат України І скликання, головний редактор журналу «Голос громадянина». 18 лютого 2014 року помер від інфаркту, втікаючи від «Беркута» на вул. Інститутській. ЗАХАРОВ ВОЛОДИМИР, ЗАЙКО ЯКІВ, КІПІАНІ ДАВИД КОРЧАК АНДРІЙ, 22 роки, студент-географ, м. Львів. Загинув 20 лютого 2014 року. КОСТЕНКО ІГОР, 29 років, активіст ВО «Свобода», село Дунаїв, Тернопільська область. Під час сутичок на Грушевського 18 лютого в нього влучили гранатою. Сашка госпіталізували, але в лікарні він помер. КАПІНОС ОЛЕКСАНДР, зі Львова, 31 рік. Народився в селі Вороблячин Яворівського району Львівської області. Загинув 20 лютого 2014 року від вогнепального поранення. Залишив молоду дружину та двох діток. з Києва, 65 років. Одна куля у серце пройшла на виліт, застрягла в одязі. Друга влучила в живіт. КОЦЮБА ВІТАЛІЙ КУЛЬЧИЦЬКИЙ ВОЛОДИМИР 58 років, із Запорізької області. Загинув 18 лютого під час сутичок між мітингувальниками та «беркутівцями». Тіло знайшли у Будинку офіцерів. 33 роки, з Харкова. Загинув 20 лютого. КІЩУК ВОЛОДИМИР, КОТЛЯР ЄВГЕН, 34 роки, Київ. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член «Демократичного альянсу ». Загинув від вогнепального поранення в голову 20 лютого. 21 рік, активіст Ківерцівської міської організації ВО «Свобода» Волинської області. Загинув 20 лютого. с. Шевченко Донецької області, 44 роки. МОВЧАН АНДРІЙ, з Кременчуга. Загинув 20 лютого на вул. Інститутській. Срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії. Вибухом гранати йому відірвало руку. Загинув від втрати крові у Будинку профспілок 18 лютого. КРЕМАН ІВАН МОЙСЕЙ ВАСИЛЬ. ДМИТРО МАКСИМОВ м. Хмельницький, 21 рік. Загинув від кулі в голову біля стін СБУ у Хмельницькому близько восьмої години вечора 19 лютого 2014 року. ПАГОР ДМИТРО, НАУМОВ ВОЛОДИМИР, Коломия, 40 років. ПАВЛЮК ВОЛОДИМИР, БЕРЕЗЕНЬ-КВІТЕНЬ 2014 15

[close]

Comments

no comments yet