Березень-Травень 2015

 

Embed or link this publication

Description

Березень-Травень 2015

Popular Pages


p. 1

Живіть щасливо! як утримати любов березень-травень 2015

[close]

p. 2



[close]

p. 3

з весною! вітає усіх

[close]

p. 4

колонка редактора Не сумуй, моя пташко, не треба, Життєрадiсну пiсню спiвай, Пiднiми свої очi до неба, Де сховався за хмарами рай. Чорнi днi неодмiнно минуться, Перейдуть, як непрохана мить. Спробуй, мила, хоч раз посмiхнуться – I розвiється морок пiтьми. Знову лагiднi стануть свiтанки, День прийдешнiй тривоги змете I одного чудового ранку Знову щастя до тебе прийде. Враз життєва потроїться сила, На душi забуяє розмай: Ти терпiнням своїм заслужила Перепустку в незвiданий край. Автор невідомий Весна. У більшості людей, особливо в жінок, весна розпочинається восьмого березня. Особисто для мене цей день не є якимсь особливим. Для мене весна настає тоді, коли весело пригріває сонечко, починає зеленіти перша травичка, і на душі стає радісно й тепло. Попри страшні події, які відбуваються в нашій країні, це перше весняне сонечко все ж вселяє надію на те, що все буде добре. Просто по-іншому бути не може. І ми повинні в це вірити. Так хочеться тепла, миру, бачити усміхнені обличчя людей. Навіть у складній ситуації треба вміти знаходити позитивне. Головне, щоб поруч були люди, які зрозуміють, розрадять, допоможуть. Щоб у наших родинах панували любов і злагода. Жодна людина на землі не повинна почуватися самотньою. Є жінки, які постійно щось хочуть довести чоловікам, бути з ними на рівні. Як правило, вони дуже самотні. Самотність – це страшно. Так заведено, що людина повинна про когось піклуватися. А для жінки особливо важливо, щоб поруч був той, хто любитиме і розумітиме. Ніцше писав: «Чоловікові слід оберігати жінку, яка його кохає. Бо тоді вона готова на будь-яку жертву, а все інше не має жодної цінності в її очах». Саме від вас, наші дорогі чоловіки, залежить, чи будемо ми щасливими, чи далі шукатимемо і відвойовуватимемо своє місце під сонцем. 4 березень-травень 2015

[close]

p. 5

м. Львів, вул. І. Франка, 61  +380 (68) 288 40 08

[close]

p. 6

зміст Головний редактор та видавець Емілія Худа / Editor-in-Chief and Publisher Emiliia Khuda Літературний редактор Тетяна Ільків / Literary Editor Tetiana Ilkiv Англомовний редактор Наталя Ковалик / English Language Editor Natalia Kovalyk Координатор моди Катерина Булах / Fashion Coordinator Kateryna Bulakh Дизайнер Олександра Вакарова / Designer Oleksandra Vakarova Ілюстратор Андрій Вакаров / Illustrator Andrii Vakarov Журналісти: Ірена Карпа, Ольга Березюк, Олена Крутій, Оксана Сворик, Ольга Клименко, Віра Шпирка / Journalists: Irena Karpa, Olha Bereziuk, Olena Krutiy, Oksana Svoryk, Olha Klymenko, Vira Shpurka Фотографи: Ярослав Мончак, Аліна Кондратенко, Володимир Шпех, Володимир Гусар, Юрій Ситник, Роман Свистович, Андрій Гончаренко Керівник відділу реклами та координаційний директор Наталія Лукіянова / Head of Advert Department and Coordinating Director Natalia Lukianova Координаційний директор в Івано-Франківську Вікторія Белей/ Coordinating Director in Frankivsk Viktoriia Belei Журнал зареєстровано у Міністерстві юстиції України / Magazine is registered at the Ministry of Justice of Ukraine. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації №20519-10349Р / State Registration Certificate of printed mass media № КВ №20519-10349р Адреса редакції: м. Львів, Зелена, 145, офіс №2, +38 (098) 323 15 75 / Editorial Office Address: Lviv, Zelena 145 str. Редакція може не поділяти думку авторів. За зміст рекламних матеріалів та їх достовірність редакція відповідальності не несе. Категорично заборонено повне або часткове відтворення матеріалів, опублікованих у журналі «Boom plus TV» без письмового погодження головного редактора / Editorship can not share the authors views. The editors are not responsible for the contents and reliability of advertising materials. The total or partial reproduction of «Boom plus TV» published materials without the Editor-in-Chief written permission is strictly forbidden. На обкладинці / On the Cover: Галина Маслюк з донькою Анастасією Джемпер – Brunello cucinelli Дитяча спідничка – Idexe Фотограф: Ярослав Мончак персона 8 Діти – це щастя, дароване нам Богом 10 Олександра Білобран 12 Андрій Кузьменко 15 Герої не вмирають 16 Казахстан оказал официальную гуманитарную помощь юго-восточной Украине 18 Податки-2015: що нового 20 Іноземні ЗМІ про Україну потрібно знати здоров'я  22 7 детокс-продуктів 24 Особливості догляду за молочними зубами 26 Оновлення разом із Mirotel Resort&Spa 28 Derma Vita 6 березень-травень 2015

[close]

p. 7

актуально must have думки 30 Провали червоної доріжки 32 Модні окуляри 36 Домашня квочка чи кавказька полонянка 38 Баба яга не проти 38 Ірена Карпа. Як утримати любов 42 Найдивніші стрип-місця 46 Різниця у віці 48 Живіть щасливо! у фокусі 50 Winter Fashion Week 52 Oscar 2015 березень-травень 2015 7

[close]

p. 8

персона I дароване нам Богом! Розмовляла: Ольга Березюк, фото: Ярослав Мончак BOOM plus TV: Пані Галино, у Вас уже своя сім’я, а ось Анастасійка ніби по- приділяти їй більше уваги. Розумієш, дорослий син. Чи не страшно було на- вернула час назад – відчуваю себе так, що все решта – другорядне. роджувати вдруге саме зараз? ніби мені знову двадцять (сміється). BOOM: Та все ж таки робота для Галина Маслюк: Кажуть, вовка боя- Коли ти стаєш мамою вдруге тоді, коли Вас – важливий сегмент у житті. Не тися – в ліс не ходити. хвилювалися, що випаМене ніколи не лякали дете на деякий час із Мене ніколи не лякали труднощі. труднощі. Радше, лякали ритму, розслабитеся і лікарі (сміється). Звісно, важко буде повернутиРадше, лякали лікарі (сміється). я розуміла, що мені вже ся у звичну колію? не двадцять. Але якщо Г.М.: Робота для мене і Звісно, я розуміла, що мені вже не Бог дав таке щастя саме важлива, і цікава. Щодвадцять. Але якщо Бог дав таке тепер, то сумніватися більше, маю чудовий було б гріхом. Зізнаюся, щастя саме тепер, то сумніватися колектив, на фірмі ми всі не пошкодувала жодної як рідні. Усім наголошую, хвилини. що дітей у сім’ї має бути було б гріхом. Зізнаюся, не пошкоBOOM: Кажуть, для щонайменше троє. Це дувала жодної хвилини кожної мами народженосновна вимога до моїх ня донечки – це щось працівників (сміється). тобі трішки більше ніж 25 (сміється), то Якщо чесно, то навіть під час вагітособливе. Г.М.: Насправді своїх дітей люблю одна- ставлення до цього зовсім інше. Хочеть- ності я багато працювала і не робила ся проводити більше часу з маленькою, жодних зупинок. Молилася, щоб усе ково. Син уже зовсім дорослий, у нього 8 березень-травень 2015 Діти – це щастя, нколи ми знаходимо тисячу й одну причину, аби не народжувати вдруге, втретє чи навіть уперше. У когось як аргумент – нестабільне матеріальне становище, дехто киває на ненадійного партнера, а є й такі, що не можуть знайти паузи у своєму щільному графіку – бізнес, кар’єра видаються важливішими. Наша гостя зламала всі стереотипи і, ставши вдруге мамою у віці «за тридцять», вкотре довела: якщо є бажання, то немає нічого неможливого. Галина Маслюк, Почесний Консул Республіки Казахстан у Західній Україні, поділилася своєю історією, яка може надихнути до материнства багатьох жінок.

[close]

p. 9

було добре з дитинкою, і працювала. Якби сиділа вдома, то в голові постійно б виникали якісь думки та переживання щодо вагітності, а постійна зайнятість допомагала відволіктися. BOOM: Як колеги та друзі поставилися до звістки про Вашу вагітність? Були якісь поради, захоплення чи, можливо, осуд? Г.М.: Здебільшого всі раділи за мене. А на осудження я не звертала уваги, хоч було і таке. Як тільки дізналася, що ношу під серцем дитинку, то одразу розповіла синові. Його підтримка для мене була надзвичайно важливою. BOOM: А якою була реакція чоловіка? Зазвичай мужчини більше бояться батьківства, аніж жінки. Г.М.: Напевно, як і у всіх чоловіків – радість і страх, переживання, як йому бути з риболовлею, полюванням (сміється). BOOM: Пані Галино, чому Ви вирішили народжувати в Україні? Г.М.: Насправді ми планували народжувати за кордоном – усе було домовлено та зарезервовано. Але людина планує, а Бог керує. У мене почалися перейми, коли я була у Львові, в костелі св. Антонія, тому довелося їхати в найближчу лікарню. Жоден із пологових, окрім обласної клінічної лікарні, не був готовий узяти на себе відповідальність за мене. BOOM: Медперсонал жартував, що народжувала народ- приємні клопоти. Аура дитячої кімнати надає стільки сил, що я не очікувала сама від себе. BOOM: Усіх цікавить, чому Ви зробили таку велику перерву між народженням дітей? Г.М.: Зараз можу зізнатися, що, як багато інших жінок, допустила помилку. Хотіла спершу всього досягнути, зробити кар’єру, заробити гроші і встигнути народити, що мені і вдалося, щоправда, з невеличкою паузою. BOOM: Якби завагітніли ще Зараз можу зізнатися, що, як багато інших жінок, допустила помилку. Хотіла спершу всього досягнути, зробити кар’єру і заробити грошей раз, народжували б? Г.М.: Не вагаючись! Ой, наврочите! BOOM: Що порадите жінкам, які сумніваються народжувати чи ні? Г.М.: Народжуйте! Не затягуйте так довго, як я. Якщо мій вчинок когось спонукає до рішучих дій – недарма ж я через це інтерв’ю пропускаю купання донечки – то буду дуже рада. Я на власному прикладі довела, що стати матір’ю вдруге ніколи не пізно! На все воля Божа. Я на власному прикладі довела, що стати матір’ю вдруге ніколи не пізно! На все воля Божа на артистка України – стільки було квітів. Г.М.: Як мене тільки не називали, але народною артисткою ще не чула (сміється). Квітів справді було багато, адже нас стало вже дві дівчинки, а квіти ми любимо. BOOM: Кажуть, найважчими є перші три місяці після пологів. Важко прокидатися вночі до дитини? Г.М.: Допомагали, звісно, всі. Але це Галина Маслюк з донькою та чоловіком березень-травень 2015 9

[close]

p. 10

персона О лександра Білобран – львівська художниця. Учасниця всеукраїнських та міжнародних пленерів. У 1996 році закінчила Львівську академію мистецтв, кафедру моделювання костюму. Брала участь у різноманітних конкурсах, фестивалях, мистецьких акціях. Упродовж останніх семи років – керівник галереї «Яровіт», у 2011 – 2012 рр. – спів­ організатор виставок та арт-продюсер галереї МО «Леміш». Сьогодні – куратор художніх виставок у ресторації «Перша Кляса». У музеї Етнографії та художнього промислу представлено другу персональну виставку живопису мисткині. Олександра Білобран: Натхнення черпаю у повсякденному житті живописі, шукаю власний шлях. У міру своїх сил стараюся робити життя цікавішим, красивішим, змістовнішим. Хочеться, щоб твої роботи бачили люди, захоплювалися, переживали. BOOM: У чому джерело натхнення для Вас? О.Б.: Натхнення черпаю у повсякденному житті. Краса – навколо нас. Іноді треба просто забути про проблеми й озирнутися. BOOM: В експозиції представлено чимало робіт, на яких зображено квіти… О.Б.: Це пов’язано з тим, що я дуже їх люблю, тож малювати букети мені ніBOOM plus TV: Олесю, це не перша виставка Ваших робіт? Олександра Білобран: Так, це друга моя персональна виставка (перша відбулася в 2013 р. в галереї «Яровіт»). На ній представлено 30 полотен, створених за останні два роки. Виставку не об’єднує єдина нитка сюжету, це певний зріз моєї творчості. BOOM: Філософське запитання: хто такі художники? От Ви навіщо малюєте? О.Б.: Художники – це завжди творці. Кожен художник працює на свого глядача. Я завжди прагну зробити щось своє у BOOM: Ви завжди берете участь у благодійних заходах, зокрема давали свої роботи на нашу «Народну бара- коли не набридає. Окрім квітів, тут є заміські та урбаністичні пейзажі, на яких зображено українські міста та містечка. 10 березень-травень 2015 холку», але цього не афішуєте. О.Б.: Людину не можна змусити займатися благодійністю. В кожного на те свої причини: совість, бажання допомогти, в когось була схожа ситуація в сім’ї, і він розуміє, що це таке. Для мене головне – допомогти, бути корисною. Намагаюся робити те, що можу. Розмовляла Олена Крутій Фото: Володимир Гусар, Юрій Ситник, Роман Свистович завжди прагну зробити щось своє у живописі, шукаю власний шлях. У міру своїх сил стараюся робити життя цікавішим, красивішим, змістовнішим

[close]

p. 11

«У художниці Олесі Білобран відчувається її оригінальна творча манера, насичений колорит і світлотіньові переходи та динамізм композиційних побудов, підсилених в міру експресивним характером мазка. Показовими у цьому сенсі є робота з парою коней на пасовищі та мариністична композиція з гондолами на Великому каналі у Венеції (для підсилення динамізму композицій автор часто зумисно максимально оживляє передній план густо посадженими експресивними мазками). На цій виставці домінують різноманітні натюрморти з квітами та урбаністичні пейзажі, з яких нестандартністю думки й емоційною насиченістю виділяються цикл робіт з польського історичного міста Казімєж-Дольни й декілька композицій, в яких центроформуючим зв’язуючим динамічним акцентом є дорога. Окремо слід відзначити, як особливо вдалі, на модерністські світлові ефекти сутінкові пейзажі, акцентовані відблисками заходу сонця і вуличного вечірнього освітлення. Мозаїчним калейдоскопом багатих кольорів і відтінків відзначається живо потрактовані натюрморти О. Білобран з польовими квітами, ромашками, трояндами та соняхами. Здебільшого лірично настроєві роботи художниці значною мірою віддзеркалюють багатогранний внутрішній світ її мистецького таланту і життєвої енергії». Кандидат мистецтвознавства Андрій Клімашевський березень-травень 2015 11

[close]

p. 12

персона С Я віт не знатиме подібної до нього Людини. Його простота, легкість, енергетика, мудрість, дитяча безпосередність змушували людей змінюватися. Такі люди, як він, не помирають. Ніколи! Він житиме завжди. Маємо надію, що його глибока життєва мудрість, його творчість виховуватимуть ще багато поколінь. Любимо і пам’ятаємо. Спочивай з миром. не проста, але дуже відкрита людина. І мені це непросто не заважає, а навіть допомагає в житті. Чим більше в тебе секретів, брехні, двоякості чи масок — тим гірше. Люблю пахати і отримувати кайф від того. Відчуваю дискомфорт на відпочинку. На третій день на морі вже тягне досліджувати якісь корчі. Більше нічого не вмію, як римувати слова і під музику викладати якісь ідеї. Часом вони мудрі і глибокі, а часом поверхневі і ржачні. Але в них завжди є суть. Хотіти в цьому світі — взагалі велике щастя. Треба дякувати Боженьку, що ти ходиш на двох ногах і в тебе нічого не болить. Із «Щоденника» Андрія Кузьменка, 2011 р. (записала Галина Остаповець, Gazeta.ua) колектив будівельної компанії «ms» вічно живий андрій кузьменко оли Кузьма став обличчям нашої компанії, нас запитували, чому саме він. Одним із пріоритетів нашої компанії є висока якість роботи, професіоналізм. А саме таким був Андрій Кузьменко – Людиною з великої літери, професіоналом, який любив те, що робив. Ми щасливі, що були з ним знайомі, вдячні за його щирість. Він був неймовірно легкий, надійний і простий у спілкуванні. Такою легкою і глибокою водночас є його творчість. Для нас особисто і для України загалом це велика втрата. Пам’ятаймо слова Кузьми Скрябіна: «Міняйте світ на краще, піклуйтеся про нього, адже ви в ньому живете». К Олексій зволинський (гітарист групи «скрябін») М ы потеряли огромный ум, доброе, большое сердце и необъятную душу! Иногда судьба слишком несправедлива! У нас с Кузьмой не существовало какихлибо недомолвок. При каждой встрече мы старались все обсудить, будто боялись опоздать. Последний вечер был идеален в наших отношениях, мы радостно попрощались после очень удачного концерта и разошлись, конечно, в ожидании следующих творческих событий, по своим гостиничным номерам. Ничего не предвещало такого страшного утра! Но все случилось, как случилось, к сожалению! Пусть Андрей будет счастлив в том месте, в котором он оказался, если это возможно! А мы будем нести дальше его творчество людям! 12 березень-травень 2015

[close]

p. 13

березень-травень 2015 13

[close]

p. 14

персона руслана лежичко (співачка) Сказати «шок» – це нічого не сказати… Сказати «трагедія» – це нічого не сказати… У серці і навіть по шкірі якесь «тремоло»… Неможливо підібрати слова, тому що Кузьма пішов від нас, забравши із собою величезну кількість невимовлених слів і ненаписаних пісень. Неймовірна втрата! Це була Людина, яка могла ідеально користуватися словами… Я Кузьму знаю, скільки знаю себе. З Кузьмою ми починали у Львові, коли після того, як Україна стала незалежною, почала формуватися сучасна українська музична культура, яку без Кузьми неможливо уявити... Кузьма був одним з перших, хто почав формувати стильну українську музику… Його перші музичні проекти були надзвичайно стильні. Це була така унікальна електронна музика, з якою він дуже вдало експериментував. Вона мала особливий настрій, особливий стан... Кузьма 90-х років дуже відрізнявся від того, що тоді було... Багато хто тоді експериментував з електронною музикою, але Кузьму ніколи неможливо ні з ким сплутати. Він був завжди оригінальний і самобутній... Це була жива пластична українська мова... Він її такою робив, і ніхто, крім нього, її більше такою не зробить. Він по-особливому відчував усі звуки, всі слова. Воно в нього завжди так поєднувалося. Ніхто, крім нього, так не міг і, напевно, не зможе. Такого другого Кузьми в нас не буде вже ніколи. Він умів створити атмосферу, він збуджував простір довкола себе – простір навколо нього просто бринів... Мені навіть з моєю «дикою енергією» було поруч з ним і дуже екстремально, і водночас дуже комфортно. Він був надзвичайний, енергійний і смішний. Він був затятий оптиміст. Я не пам’ятаю, щоб він колись стогнав чи на щось нарікав. Він завжди був дуже сонячний, світлий... Пам’ятаю, як приїжджала до нього і казала: «Кузьма, що тут робити... Тут ніяк не йде». Він завжди називав мене «мала» і жартував. Я ніколи не зможу повторити ті жарти, але йому завжди вдавалося підняти мені настрій. Пригадую, як ми востаннє пили чай у нього вдома. Він знав, що я дуже люблю трав’яні чаї, і подарував мені багато свіжої м’яти і меліси... З тим, що обірвалося його життя, обірвалися й наші плани. Я планувала робити разом з ним пісні, і ми домовилися про це, але ці події відклали роботу над моїм новим альбомом, у якому він мав брати активну участь. Кузьма... Він назавжди залишиться у пам’яті. Ця смерть – це фатальна помилка. Вона не для нього. Такі, які він, не помирають. Це ясно без слів. Я безмежно вдячна йому за поезію до пісні «Скажи мені» з альбому «Дикі танці», яка була написана разом з моїм чоловіком. Це одна з найулюбленіших моїх пісень. Я щаслива була виконати «Старі фотографії», тепер це вже класика. Я безмежно вдячна за всі пісні, які він подарував світу, і за слова, які подарував особисто мені. У моєму серці вони залишаться назавжди. Скажи це Сонцю. Скажи це Вітру. І я почую ці слова. Шукай на небі Єдину зірку. І знай, на неї дивлюсь я ... Він – один з моїх найулюбленіших музикантів. Його нам дуже не вистачатиме... дуже... Вічна пам’ять моєму братові. Руслана записала нову пісню. Це її власна композиція на слова Олександра Ксенофонтова. Вони разом написали цю пісню і записали дует. Від 1990-х років це їхній перший спільно записаний трек. Це реквієм-балада, присвячена другові та брату по сцені Андрієві Кузьменку... Кузьмі... Вони назвали її «Ти ще відкриєш очі». Ця балада створювалася крізь сльози – записувати вокал було дуже важко, але це слова від душі. Руслана та Олександр дуже поспішали, записували вночі, щоб душа Андрія відчула, як вони його безмежно люблять і любитимуть вічно… Про ідею пісні Руслана говорить так: «Я побачила картину: артист стоїть на сцені, і раптом зникає сценічне світло (такі технічні накладки часто трапляються). Потім світло з’являється, він каже: «Так ось же воно». А це вже інше Світло іншого Світу…» юрій середич (ді-джей ван гог) Д якую, шо Ти був, є і будеш у моєму житті! Дякую за любов до людей і своєї землі! Дякую, що дав можливість доторкнутись до вічного! Дякую, що навчив цінувати кожен Божий день! 14 березень-травень 2015

[close]

p. 15

герої не вмирають З У Львові вшанували Героїв Небесної Сотні екуменічною молитвою та підняттям державного прапора Вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні у Тернополі дається, це було вчора. Здається, це було п’ять років тому. Річниця примушує підбивати підсумки. Ще торік ми жили в мирній країні, що якось переживала тривалу, але не смертельну економічну кризу, скаржилися на несправедливість та тиранію, але були готові чекати, коли нарешті нам пощастить із «добрим царем», і жваво обговорювали переваги та недоліки приєднання до Європи чи до «Русского мира». Рік по тому ми живемо у країні, в якій триває війна, у країні, що майже сягнула економічного дна, але зробила свій вибір і готова за нього платити. Та найстрашнішою розплатою стали смерті людей, які поклали свої голови на війні, і тих, хто загинув на Майдані. У день річниці Революції гідності люди у всіх містах України віддали шану загиблим Героям. На Майдані в Києві зібралося близько 10 тисяч людей. Українці зі сльозами на очах вшанували пам’ять Героїв хвилиною мовчання. Віче у Полтаві Хода пам'яті в Києві На Майдані в Києві зібралося близько 10 тисяч людей, аби віддати шану загиблим Героям Івано-Франківськ Чигирин березень-травень 2015 15

[close]

Comments

no comments yet