Зазимський Благовісник 3

 
no ad

Embed or link this publication

Description

Парафіяльна газета

Popular Pages


p. 1

“Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Чоловічеський визнає його перед Ангелами Божими; а хто зречеться Мене перед людьми, той вікинутий буде перед Ангелами Божими”. (Лк.12, 8-9) вересень 2008р Парафіяльна газета Свято-Воскресенського храму с.Зазим’є УПЦ + http://zazimye.info №3 Мир Вам, дорогий читачу! Вітаємо Вас з престольним святом - Чудом архістратига Божого Михаїла в Колоссах. Ангелхранитель нашого села Михаїл нехай завжди згадує нас у своїх молитвах перед престолом Божим і допомагає нам боронити віру православну, в якій ми стверджуємось. Що ж таке православ‘я? Це перш за все правильні, істинні відносини людини з Богом, із світом, з ближніми, з самим собою. На сторінках газети читайте про вчення і досвід православ’я, а також не-православ’я для того, щоб не змогли нас звабити “вовки в овечій шкірі”. Божого благословення Вам і миру! З повагою, редакція. 19 вересня. Чудо Архістратига Божого Михаїла в Колоссах (Хони) У Фригійських Колоссах, недалеко від міста Ієрополя, тече річка Ликос. В місцевості, що носить назву Хони, впадає та річка в кам'яне провалля. Тече кілька кілометрів під землею і, вийшовши на поверхню, впадає в річку Меандер. В НОМЕРІ Православное учение об ангелах В серпні 2006 року невелика група паломників відправилась із Зазим`я в паломницько-дослідницьку поїздку Зазим`я – Харків – Астрахань. стор.2 По стопам владики Павла (Суботовського) Мир был бы весьма беден содержанием, если бы в нем существовало только то, что человек постигает одними своими внешними чувствами. Церковне благочестя і домашнє благочестя взаємозв'язані і доповнюють один одного. стор.11 Этикет християнина поза церковними стінами Дзвони є однією з необхі.дних особливостей православного храму. стор.8 Церковний дзвін і його значення Багато хто з вас уже зустрічався з ними на порогах своїх будинків, куди вони приходять, щоб розповідати своє «євангеліє». стор.5 Що свідчать свідки Єгови? стор.15 Саме там, де вода падає в провалля, стояв колись над цілющим джерелом храм Божий, посвячений в честь Архістратига Михаїла. В той час в тих краях проповідував слово Боже святий євангеліст Іоан Богослов і святий апостол Филип. Тож за їхніми молитвами вода в джерелі освятилась Духом Святим і стала цілющою. Звідусіль тут збиралися хворі, і силою Божою оздоровлювалися від недуги. Водою з цього джерела зцілилась дочка одного знатного грека з Лаодикії, яка невиліковно хворіла, і від народження була глухонімою. Коли вона напилася води з джерела, то не тільки одужала, але й отримала дар мови, і першими словами, які вона вимовила, були: ”Великий Бог християнський”. Вся сім'я прийняла святе

[close]

p. 2

2 Газета “Зазимський Благовісник” ц е р к о в н i С в zт а зруйнування храму. За молитвами святого Архипа явився Архістратиг Михаїл. Ударом свого меча він відкрив в горі широкий отвір, куди і потекла бурхлива вода. Так, дякуючи чудесному заступництву святого Архістратига Михаїла, храм залишився неушкодженим. Язичники, побачивши дивне чудо, зі страхом розбіглися. А святий Архістратиг Михаїл, оточений неземним сяйвом, на очах святого Архипа вознісся. Християни, зібравшись у храмі, прославили Господа і святого Архістратига Михаїла подячною молитвою. Місце, де звершив своє чудо Архістратиг Михаїл і яке до цього часу називалося Колосси, побожні християни назвали Хон, що означає отвір, провалля. Це благодатне чудо, яке учинив в Хонах святий Архістратиг Михаїл, свята Православна Церква святкує 19 вересня за н. ст. хрещення, а її батько, в подяку Богу за зцілення дочки, збудував величний храм Божий, який і був освячений в честь Архістратига Михаїла в Колоссах. До святого цілющого джерела почали приходити не тільки християни, але і язичники. Багато їх відреклося від поганських ідолів і прийняло Христову віру. В храмі святого Архістратига Михаїла протягом 69-ти років службу паламаря виконував благочестивий християнин по імені Архип. Проповідуючи християнську віру прикладом свого життя, Архип навернув багатьох язичників до віри Христової. Це озлобило деяких поган і вони задумали знищити храм, а св. Архипа погубити. Для цього вони викопали канаву, яка з'єднала в одне русло дві гірські річки, і направили їх течію на храм. Святий Архип став старанно молитися святому Архістратигу Михаїлу, щоб той відвернув Православное учение об ангелах Два мира — физический и духовный. Мир был бы весьма беден содержанием, если бы в нем существовало только то, что человек постигает одними своими внешними чувствами. Само существование в таком мире, без прошлого и без будущего, где смерть бесцеремонно обрывает всякое творческое начинание, всякое живое стремление к добру и счастью, было бы трагическим противоречием. Но человек способен своим разумом и духовными чувствами значительно расширить свое понятие о мире и увидеть, что, кроме физического, есть великий духовный мир. Материализм конца прошлого и начала нашего столетия высмеивал саму возможность иных форм жизни, кроме тех, которые существуют на земле. Однако, благодаря быстрому прогрессу науки за последние пятьдесят лет, кругозор современного человека значительно расширился. Теперь известно, что вселенная, в которой мы обитаем, хотя и велика, но не бесконечна. Само представление о мире значительно одухотворилось. Ученые поняли, что материя не представляет собой твердую, неизменную и вечную сущность, но является одним из проявлений энергии. Энергия же может принимать и другие формы, совершенно непохожие на знакомые нам атомы и молекулы. Поэтому за пределами видимого мира могут существовать другие миры, совершенно отличные от нашего. Эти открытия науки, а также межпланетные полеты, породили целое движение в современной литературе и киноиндустрии, в котором затрагивается тема встреч людей с существами из других галактик и миров. Это увлечение потусторонним и необычным, к сожалению, часто переплетается с нездоровой фантазией и носит полудемонический характер. Тем не менее, тяготение к расширению рамок земного существования в современном человеке — очевидно. Взамен этой фантастики, а также бредней теософов и спиритистов, христианская религия дает современному человеку четкое и здравое учение о духовном мире. Христианская вера учит, что, кроме нашего физического, есть великий ангельский мир. Ангелы, подобно людям, обладают разумом, свободной волей и чувствами, но они — бестелесные духи. Фактически, человеческий мир есть только капля в море разумного бытия. Природа ангелов, их иерархия и служение. Согласно св. писанию, ангелы, как и люди и все существующее, сотворены Богом. В словах: “Вначале сотворил Бог НЕБО и землю” (Быт.1,1) можно видеть первое указание на сотворение Богом ангельского мира, который здесь, в противоположность “земле,” т.е. вещественному миру, называется “небом.” Ангелы уже существовали при создании звездного неба, что видно из слова Господа Бога, Который говорит праведному Иову: “Когда были созданы звезды, воспели Меня громко все ангелы Мои” (Иов 38,7, по Септуагинте). О сотворении ангелов Св. Григорий Богослов высказывает такие мысли: “Так как для благости Божией не довольно было заниматься только созерцанием себя самой, а надлежало, чтобы благо разливалось все далее и далее, так, чтобы число облагодетельствованных было, как можно больше (потому что это свойственно высочайшей благости), — то Бог измышляет прежде всего ангельские небесные силы: и мысль стала делом, которое исполнено Словом и совершено Духом… И так как первые твари были угодны Ему, то измышляет другой мир, вещественный и видимый.” Ангел значит “вестник.” Этим словом определяется, главным образом, их отношение к людям. Они, как наши старшие братья, возвещают нам волю Божию и помогают нам в деле спасения. Человечество со времени своего райского состояния знало о существовании ангелов. Этот факт нашел свое отражение во многих древних религиях. Людям трудно постичь жизнь ангелов и мир, в котором они живут, потому, что он совершенно отличен от нашего. Известно, что ангелы служат Богу, исполняют Его промыслительную волю и прославляют Его. Принадлежа к духовному миру, они обычно невидимы нам. “Когда ангелы по воле Божией являются достойным людям, то являются не такими, каковы сами в себе, а в таком преображенном виде, в каком люди могут видеть их,” — объясняет преп. Иоанн Дамаскин. В известной книге Товита ангел, сопровождавший Товита и его сына, говорит о себе: “Все дни я был видим вами, но я не ел и не пил, а только взорам вашим представлялось это” (Тов.12,19). “Впрочем — высказывает мысль Иоанн Дамаскин, — ангелы называются бестелесными и невещественными только по сравнению с нами. Ибо в сравнении с Богом все оказывается грубым и вещественным. Одно Божество всецело невещественно и бестелесно.” Ангелы превосходят человека духовными силами. Однако, и они ограничены в своей силе и знании. Только Бог всемогущ и всеведущ. Будучи без плоти, Ангелы меньше, чем люди, зависимы от пространства и места и мгновенно появляются там, где им нужно действовать. Однако, нельзя сказать, чтобы они существовали независимо от пространства и места. Св. Писание изображает ангелов то сходящими с неба на землю, то восходящими с земли на небо. Ангелы созданы бессмертными, как об этом свидетельствует Писание, они умереть не могут (Лк.20,36). Однако, их бессмертие не есть бессмертие самобытное и безусловное, а зависит оно, как и бессмертие человеческих душ, всецело от воли и милости Божией. Ангелы, как духи без плоти, в высшей степени способны к внутреннему развитию, и их ум возвышеннее человеческого ума. Могуществом и силою, по изъяснению ап. Петра, они превосходят все земные начальства и власти (2Пет.2,11). Однако, и их высокие духовные качества имеют свои границы. Писание указывает, что они не знают глубины существа Божия, ведомой одному Духу Божию (1Кор. 2,11); не знают будущего, ведомого тоже одному Богу (Мк.13,32); а также не постигают вполне тайны искупления, в которую

[close]

p. 3

ц е р к о в н i С в zт а желают проникнуть (1Пет.1,12); и даже не знают всех помышлений человеческих (3Цар.8,39). Наконец, они не могут сами по себе, без воли Божией, творить чудеса. Мир ангельский представляется в Священном Писании необычайно великим. Когда прор. Даниил видел Ветхого Днями (Бога Отца), его взору открылось, что “тысячи тысяч служили Ему и тьмы тем предстояли пред Ним” (Дан.7,10). “Множество воинов небесных” восхвалили пришествие на землю Сына Божия (Лк.2,13). “Представь, — говорит св. Кирилл Иерусалимский, — как многочислен народ римский; представь, как многочисленны другие народы грубые, ныне существующие, и сколько их умерло за сто лет; представь, сколько погребено за тысячу лет; представь людей, начиная от Адама до настоящего дня: велико множество их. Но оно еще мало в сравнении с ангелами, которых более! Их — девяносто девять овец, а род человеческий есть одна только овца. По обширности места должно судить и о многочисленности обитателей. Населяемая нами земля есть как бы некоторая точка, находящаяся в средоточии неба, поэтому окружающее ее небо столь же большее имеет число обитателей, сколько больше пространство; небеса небес содержат их необъятное число. Если написано, что “тысячи тысяч служили Ему и тьмы тем предстояли пред Ним,” то это только потому, что большего числа пророк выразить не мог.” При такой многочисленности ангелов естественно предполагать, что в мире ангелов, как и в мире вещественном, есть разные степени совершенств, а потому и разные ступени, или иерархические степени небесных сил. Так, слово Божие называет одних “ангелами” и других “архангелами” (1Сол.4,16; Иуды ст. 9). Православная Церковь, руководствуясь взглядами древних церковных писателей и Отцов Церкви, разделяет мир ангельский на девять ликов или чинов, а эти девять — на три иерархии, по три чина в каждой иерархии. В первой иерархии состоят бесплотные духи, находящиеся ближе к Богу, именно: престолы, херувимы и серафимы. Во второй, средней иерархии — власти, господства и силы. В третьей, более близкой к нам — ангелы, архангелы и начала. Так, о бытии ангелов и архангелов свидетельствуют почти все страницы Священного Писания. О херувимах и серафимах упоминают пророческие книги. “Херувим” значит “разумение” или “ведение”; “серафим” значит “пламенный,” “огненный.” Имена других ангельских чинов упоминает св. апостол Павел в послании к Ефесянам, говоря, что Христос находится на небе “превыше всякого начальства и власти, и силы, и господства” (Еф..1,21). Кроме этих ангельских чинов, ап. Павел в послании к Колоссянам учит, что Сыном Божиим сотворено все видимое и невидимое, “престолы ли, господства ли, начальства ли, власти ли” (Кол.1,16). Итак, когда к тем четырем, о которых апостол говорит Ефесянам, т.е., к началам, властям, силам и господствам, присоединим престолы, получится пять чинов; а когда к ним присовокупить ангелов, архангелов, херувимов и серафимов, то получится девять ангельских чинов. Впрочем, некоторые Отцы Церкви высказывают мнения, что разделение ангелов на девять ликов охватывает только те имена, которые открыты в слове Божием, но не объемлет других имен и ликов ангельских, которые нам еще не открыты. Так, например, ап. Иоанн Богослов в книге Откровения упоминает о таинственных “животных” и о семи “духах” у престола Божия: “Благодать вам и мир от №3, вересень 2 0 0 8 р . 3 духовного мира? Очевидно, они предназначены Богом к тому, чтобы быть совершенными отображениями Его величия и славы, с нераздельным участием в Его блаженстве. Если о видимых небесах сказано: “небеса поведают славу Божию,” то тем более такова цель духовных небес. Пророк Исаия удостоился увидеть “Господа, сидящего на престоле высоком и превознесенном, и края риз Его наполняли весь храм. Вокруг Него стояли серафимы; у каждого из них по шести крыл: двумя закрывал каждый лице свое, и двумя закрывал ноги свои, и двумя летал. И взывали друг к другу и говорили: Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! Вся земля полна славы Его!” (Ис. 6,1-4, Иез. 10 гл.). Падшие ангелы Все ангелы были сотворены Богом добрыми. Однако, они, как и люди, наделены были свободной волей и могли выбирать между послушанием и противлением Богу, между добром и злом. Злоупотребив своей свободой, часть ангелов во главе с Люцифером (Денницей) отпала от Бога и образовала свое царство — ад. Слова Спасителя: “Я видел сатану, спавшего с неба, как молния” можно отнести к тому далекому, доисторическому прошлому, когда в ангельском мире произошло восстание против Бога. Это событие описано в Апокалипсисе с такими подробностями: “и произошла на небе война: Михаил и ангелы его воевали против дракона, и дракон и ангелы его воевали против них. Но не устояли, и не нашлось им места на небе. И низвержен был великий дракон, древний змий, называемый дьяволом и сатаною,… и ангелы его низвержены с ним” (”дракон” — это Денница, Ап. 12,7-9). На основании начальных слов этого видения, где говорится, что дракон своим хвостом “увлек с неба третью часть звезд” (Апок. 12,4), некоторые высказывают мнение, что тогда Люцифер совратил третью часть ангельского мира. После отпадения от Бога, Люцифера стали именовать “сатаною” (что значит “противник”) и “дьяволом” (что значит “клеветник”), а его ангелов — бесами или демонами. Став злыми, падшие ангелы стараются увлечь людей на путь греха и этим их погубить. Небезынтересно обратить внимание на тот факт, что сами падшие ангелы страшатся своего темного царства, именуемого адом или бездною, потому что они умоляли Спасителя не посылать их туда (Лк. 8,31). Спаситель называет дьявола “человекоубийцей от начала,” имея ввиду тот момент, когда он, приняв вид змия, обольстил наших прародителей Адама и Еву, нарушивших заповедь Божию, и этим лишил их бессмертия (Быт. 3,1-6). С тех пор, получив возможность влиять на мысли, чувства и поступки людей, дьявол и его бесы стремятся ввергнуть людей все глубже и глубже в рутину греха, в которой сами погрязли: “Кто делает грех, тот от дьявола, потому что сначала дьявол согрешил,” “всякий, делающий грех, есть Ікона “Архангельський Собор” Того, Который есть и был, и грядет, и от семи духов, находящихся пред престолом Его” (Апок.1,4). Перечисляя ангелов, ап. Павел пишет, что Христос пребывает на небе “превыше всякого начальства… и всякого имени, именуемого не только в сем веке, но и в будущем,” давая этим понять, что есть ангельские степени, названия которых неизвестны людям (Еф. 1,21). В священном Писании, некоторые ангелы называются по собственному имени. Об архангеле Михаиле упоминается у пророка Даниила, у апостола Иуды и в Апокалипсисе (Нав.5,13-15; Дан. 10,13, 12,1; Иуды 9; Апок. 12,7-8). Имя “Михаил” на еврейском значит “Кто, как Бог?” В Писании он именуется “вождем воинства Господня” и изображается, как главный борец против дьявола и его слуг. Обычно его рисуют с огненным мечем в руке. Имя “Гавриил” значит “Сильный Божий.” О Гаврииле упоминают пророк Даниил и евангелист Лука (Дан. 8,16, 9,21 и Лк.1,19,26). В Писании он изображается, как вестник тайн Божиих. Его рисуют с райской ветвью в руке. В Писании упоминаются по имени еще трое ангелов: “Рафаил” — “Помощь Божия” (Тов.3,16;12,12-15), “Уриил” — “Огонь Божий” (3 Ездр.4,1; 5,20), “Селафиил” — “Молитвенник Божий” (3 Ездр. 5,16). Каково же назначение существ

[close]

p. 4

4 Газета “Зазимський Благовісник” ц е р к о в н i с в zт а раб греха” (1Ин.3,8, Ин. 8,34). Присутствие возвестил Захарии зачатие Предтечи; ангел мир” (св. Григорий Богослов). В Церкви с самых древних времен злых духов среди людей представляет собой возвестил Пресвятой Деве Марии обычай молитвенно для нас постоянную опасность. Поэтому рождение Спасителя и явился во сне существовал ап.Петр призывает нас: “трезвитесь, Иосифу; многочисленное воинство ангелов обращаться к ангелам. Еще в ветхозаветное бодрствуйте, потому что противник ваш воспело славу рождества Христова; ангел время у евреев на крышке Ковчега Завета, а пастухам рождение потом и в Святое Святых, находились дьявол ходит, как рыкающий лев, ища, кого благовествовал изображения херувимов поглотить” (1Пет.5,8). Подобное предосте- Спасителя и удержал волхвов от золотые режение высказывает и ап. Павел, говоря: возвращения к Ироду. Особенно с (Исх.25,18-22; 3Цар.6,23). Перед ними “облекитесь во всеоружие Божие, чтобы пришествием Сына Божия на землю евреи молились. Между изображениями вам можно было стать против козней участились явления ангелов, о чем Господь херувимов на крышке ковчега, Бог дьявольских, потому что наша брань не предсказал апостолам, говоря, что отныне открывал Свою волю пророку Моисею. против крови и плоти, но против начальств, будет небо раскрытым, и они увидят Ангелы являются носителями святости Божиих восходящих и Божией, почему и было повелено Иисусу против властей, против мироправителей “ангелов тьмы века сего, против духов злобы нисходящих на Сына Человеческого” Навину, увидевшему ангела: “сними обувь поднебесных” (Еф.6,11-12). Из этих слов (Ин.1,51). Действительно, ангелы служили твою с ног твоих, потому что место, на Св.Писания мы видим, что человеческая Иисусу Христу по искушении Его в котором ты стоишь, свято” (Нав.5,15). жизнь представляет собой постоянную пустыне; ангел явился для укрепления Его в Ангел-хранитель напряженную войну за его душу. Хочет того Гефсиманском саду; ангелы возвестили “Ангела мирна, верна наставника, человек или не хочет, но он с момента мироносицам о воскресении Его, а своего рождения вовлечен в войну между апостолам — при вознесении Его на небо хранителя душ и телес наших” — мы — о втором Его испрашиваем у Бога, молясь в храме. добром и злом, между Богом пришествии. Ангел Православная Церковь верит, что человек и демонами. Война эта Хочет того человек или не освободил апостолов при рождении получает от Бога ангеланачалась еще до сотворения хочет, но он с момента из темницы, а также хранителя. Господь Иисус Христос сказал: мира и будет продолжаться своего рождения вовлечен в Петра, “Смотрите, не презирайте ни одного из до дня “Страшного суда.” войну между добром и злом, ап. приговоренного к малых сих; ибо говорю вам, что Ангелы их Фактически, на небе война между Богом и демонами. казни (Деян.5,19; 12,7- на небесах всегда видят лице Отца Моего кончена полным поражением зла. Но поле битвы перенеслось с неба в 15); ангел явился Корнилию и преподал ему Небесного” (Мф.18,10). Блаженный Августин пишет: “Ангелы с наш дольний мир и в сердце человека. В указание призвать к себе для наставления в великой заботливостью и с неусыпным этой битве со злом нам, как увидим, слове Божием ап. Петра (Деян. 10,3-7). Господь Иисус Христос несколько раз усердием пребывают с нами всякий час и деятельно помогают добрые ангелы. говорил об ангелах. По Его словам ангелы на всяком месте, помогают нам, Деятельность ангелов по отноше- отвели душу умершего Лазаря на лоно промышляют о нуждах наших, служат Авраама (Лк.16,22); ангелы радуются даже посредниками между нами и Богом, нию к людям В противоположность злым духам, об одном грешнике кающемся (Лк.15,10). вознося к Нему наши стенания и добрые ангелы жалеют людей и постоянно Они придут с Ним перед концом мира и воздыхания… Сопутствуют они нам во всех помогают им, о чем пишет св. ап. Павел: “не отделят злых из среды праведных (Мф путях наших, с нами входят и исходят, все ли они (ангелы) суть служебные духи, 13,39-41; 16,27). Из наставлений Спасителя внимательно наблюдая, благоговейно ли и посылаемые на служение для тех, которые и многих библейских и жизненных честно мы ведем себя среди рода лукавого, примеров мы видим, что ангелы всегда и с каким усердием желаем и ищем имеют наследовать спасение” (Евр.1,14). как существа добрые, Царствия Божия.” Подобную мысль Повествованиями о помощи ангелов действуют, высказывает и св. Василий Великий: “С насыщено Священное Писание. Приведем заботящиеся о спасении и благе людей. В то же время ангелы совершенно каждым из верных есть ангел, который, как здесь только несколько примеров. Авраам, посылая слугу своего к Нахору, преданы Богу. Когда люди преступают детоводитель и пастырь, управляет его обнадеживал его убеждением, что Господь заповеди Божии, ангелы удерживают и жизнью,” и в подтверждение приводит пошлет с ним ангела Своего и благоустроит даже наказывают их. Так, например, по слова псалмопевца: “ангелам Своим путь его (Быт. 24,7). Двое ангелов спасло изгнании из рая впадших в грех людей заповедает о тебе — охранять тебя на всех Лота и его семью из города Содома, херувим был поставлен с пламенным мечем путях твоих...” “Ангел Господень ополчится обреченного на уничтожение (Быт. 19,1). охранять вход в рай (Быт. 3-я гл.). Ангел с вокруг боящихся Его и избавит их” Патриарх Иаков, возвращаясь к своему мечем предстал пред пророком Валаамом, (Пс.90,11; Пс.33,8). Еп. Феофан Затворник брату Исаву, был ободрен видением чтобы воспрепятствовать ему в злом наставляет: “Надо помнить, что у нас есть “ополчения” ангелов Божиих. (Быт. 32,1-2). намерении (Числа 22,23). Ангел поразил ангел-хранитель и иметь к нему мысленное Незадолго до своей кончины, благословляя Ирода за гордость (Деян. 12,23). Согласно и сердечное обращение — и в обычном своих внуков, Иаков сказал Иосифу: “Ангел, книге Откровения, некоторые ангелы даже ходе нашей жизни, а тем более, когда она чем-либо возмущагрешников избавляющий меня от всякого зла, да наказывают ...христианину следует ется. Если нет такого благословит отроков сих” (Быт. 48,16). (Апок. 8-19 главы). Однако, помнить своего доброго обращения, то ангелу Ангел принимал участие в спасении евреев важно понять, что цель ангела, который на нет и способа из египетского рабства (Исх. 14,19; 23,20); наказания людей — добрая: протяжении всей его жизни вразумить нас. Когда ангел помог Иисусу Навину при завоева- побудить людей покаяться и заботится о нем... кто идет к трясине к Богу нии земли Обетованной (Нав.5,13-14); обратиться или пропасти, заткнув уши и закрыв глаза, потом помогал судьям израилевым в (Апок.16,11). Вообще ангелы, по воле Божией, — как ты ему поможешь?” отражении врагов (Суд. 2,1; 6,12; 13,3); Таким образом, христианину следует ангел спас жителей Иерусалима от верной принимают участие в жизни целых наций гибели тем, что побил 185-тысячное более деятельно, чем многие из нас помнить своего доброго ангела, который на ассирийское войско, окружившее город подозревают. По видению прор. Даниила, протяжении всей его жизни заботится о (Ис. 37,36); ангел спас от огня трех отроков, есть ангелы, которым вверяется Богом нем, радуется его духовным успехам, брошенных в раскаленную печь, а позже наблюдение за судьбою существующих на скорбит об его падениях. Когда человек спас пророка Даниила, брошенного на земле народов и царств (Дан. 10, 11 и 12 умирает, ангел берет его душу к Богу. Попав съедение голодным львам (Дан.3,23-26; гл.). По этому поводу свв. Отцы в духовный мир, согласно многим высказывали такие мысли: “Одни из них рассказам, душа человека узнает своего 6,22). Новозаветное откровение часто пове- (ангелов) предстоят великому Богу, другие ангела-хранителя. ствует о явлениях ангелов. Так, ангел своим содействием поддерживают целый

[close]

p. 5

i с т о р i z р i д н о г о к ра ю По стопам Владики Павла (Суботовського) №3, вересень 2 0 0 8 р . 5 диякон Анатолій СЛИНЬКО Поїзд. Поволжжя. За вікном купе пробігають степові кущі і трава яка вигоріла від спекотного сонця. А в самому купе їдуть додому втомлені паломники і з захопленням розмовляють про щось надзвичайно цікаве, благодатне, про те, що торкнулось їх душ. Це паломники їз Зазим`я. Що змусило їх подолати таку далеку відстань, адже це майже дві тисячі кілометрів? В серпні 2006 року невелика група паломників відправилась із Зазим`я в паломницько-дослідницьку поїздку Зазим`я – Харків – Астрахань. Свято-Воскресенський храм с. Зазим`я стоїть вже дуже давно, про будівництво якого живуть в пам`яті селян цілі легенди. Відрізняються вони між собою в подробицях, але в цілому ці легенди говорять про те, що церква побудована на кошти виходця із с. Зазим`я архієпископа Павла (Суботовського). Ця поїздка мала за мету знайти матеріали про владику Павла, побувати і помолитись на його могилі в Астрахані, пройтися по його стопам. Архієпископ Павло залишив дуже значний слід в історії і, головне, духовності нашого села, збудувавши красивий трипрестольний храм. У ході поїздки вдалося встановити багато цікавих фактів з життя владики Павла, його єпископства і історії нашого храму. Кожний із нас чекав від поїздки чогось свого. Поїздка наша почалась з рідного для нас і архієпископа Павла села Зазим`я, з нашого Храму, з благословіння настоятеля цього Храму прот. Олександра (Генераленка). Далі події розвивались Архієпископ Павло (Суботовський) таким непередбаченим чином, що ми тільки спостерігали за тим, що з нами відбувалось, з захопленням і подивом. Всі люди, які нам зустрічались по дорозі, були потрібними, всі події дуже плідними. В результаті ми отримали від поїздки набагато більше, ніж очікували. Промисел Божий пронизує все наше життя аж до самих дрібниць. І все, що з нами відбувається – має свою ціль, значення. Але, на жаль, часто цього ми не помічаємо або не хочемо в це вірити. В цій поїздці важко було не помітити промислительної руки Божої. З одного боку, це все було природньо, а з іншого – це чудо, тому що не може випадково нанизатись ланцюг потрібних для нас подій. Отже, це чудо. Поїздка то була запланована, а от до дрібниць продумана не була. Ми просто не знали (важко було собі уявити), що на нас чекає в дорозі, поволзьких степах. Отож, в перший день ми приїхали в місто Харків – центр Слобожанщини, колишню столицю Української РСР, кафедральне місто харківських єпископів. З 1817 по 1826 р. Харківську кафедру займав єпископ Павел з титулом „єпископ Харківський і Слобідсько-Український”. Основною метою у нас було побувати на могилі нашого Владики в Астрахані і тому щодо Харкова у нас особливих планів не було. Ми мали вранці побувати на службі і після обіду о 15-00 пересісти на Астраханський потяг. Що ми і зробили, але з тією відмінністю, що за цю половину дня побачити і почути встигли дуже багато і саме те, що нам потрібне. Ось він, величний красень - Благовіщенський кафедральний собор, недалеко розміщений від вокзалу і дійшли ми до нього всього за 10 хв. Найперше, що вражає в цьому соборі - це розміри. Благовіщенський собор, Цей красень - один з м.Харків небагатьох соборів в Україні, що вражає своїми розмірами. Всередині і зовні дуже схожий на Константинопольську Софію. Була рання Літургія в лівому приділі. Кадильний дим підіймався вгору до куполів, а зверху вниз його пронизували три сонячні промені. Є в церковнослов`янській мові чудове слово „благолепие”, іншим словом висловити всього цього не можна. І ось в кінці літургії ми сіли у храмі відпочити, з`їсти просфору. Раптом підходить до мене жінка невисокого росту з приємною посмішкою на устах і говорить: - Анатолий!? Здравствуйте, вы меня помните? Мы вместе с вами были в летнем православном поселении. - С о. Богданом в Хотяновке? - Да! - А! Светлана! Спаси Господи! - Какими судьбами здесь? - Мы проездом. Едем на могилу архиеп. Павла. Кстати, он был и у вас здесь епископом. - Знаете, вас Господь послал. Я вас сейчас познакомлю с о.Максимом он Паломники із Зазим’я, м.Харків много знает об истории епархии и вам расскажет. О.Максима пришлось ще трішки почекати до кінця служби. Але та бесіда, яка відбулась, того була варта. Ми дізнались про те, що єпископ Павло був дуже видним на той час архієреєм, дуже діяльним, освіченим, таким, який покровительствував просвітництву, займався будівництвом, причому сам

[close]

p. 6

6 Газета “Зазимський Благовісник” i с т о р i z р i д н о г о к ра ю дельті річки Волга, а далі, за 60 км., - Каспійське море. Місто користувалося по всій Росії не дуже доброю славою. Ще за царської Росії в ці важкодоступні місця втікали біглі козаки, розбійники, волоцюги. Контролювати цю територію було дуже не просто, а інколи і неможливо. Розбійництво, безглузді повстання тут були в порядку речей. Тяжко було в цих краях ставленикам державної влади. Але вдвічі тяжче було духовним керівникам – архіпастирам, місія яких – виховувати в вірі, приводити до Бога. Отже, спустившись поїздом уздовж великої річки Волги до самого її низу, перетнувши нескінченні простори пустельних російських степів, ми досягли оази – Астрахані. Перед нами постало густо засаджене зеленню місто з типовими дерев’яними будинками. Населення міста багатонаціональне: росіяни, узбеки, казахи, татари приблизно 150 націй. В Астраханській області є навіть українські поселення. Люди, які нам зустрічались, на диво були привітні, від таксиста, який по дорозі показував місто, до простих прохожих, від яких ми дізнавалися про розташування та місцезнаходження вулиць. - Вот это кремль, – говорить таксистСтіна Астраханського кремля. казах, – еще в советское время я здесь помогал на Успенском соборе крышу перекрывать. Хотя я и мусульманин, но православие мне нравится, особенно хоровое пение. Саме тут ми побачили мусульманську мечеть і недалеко православний храм. Ось так мирно в глибинці Росії співіснують дві релігії. Найперше місце, яке нас цікавило, було звичайно ж місце захоронення архієпископа Павла. Криптаусипальниця астраханських архієреїв знаходиться в нижньому храмі Успенського кафедрального собору в честь Володимирської ікони Божої Матері. Кремль, на території якого знаходиться собор, обнесений величними стінами з міцної цегли. Всім добре відома Золота Орда, якраз за кілька кілометрів від Астрахані була її столиця Сарай-Бату. Із залишків її укріплень був збудований сучасний Кремль. За красою його, мабуть, можна порівняти хіба що з Московським. Стіни Кремля не прості. Вони багато чого пам’ятають. Велика Смута, повстання Степана Разіна, підступництво, зрада, героїзм, жертовність, сповідництво і мучеництво. Саме така історія більшості астраханських архієреїв. Найяскравіші з них архієпископ Феодосій, який, представши перед Лжедмитрієм, прямо сказав, що той не цар. Архієпископ Іосиф відкрито викривав розбійників Степана Разіна, та багато інших ієрархів, монахів і простих мирян, які непорушно стояли у вірі Христовій і правді. Ми не просто вивчали історію, ми заглиблювалися в до дрібниць контролював усе. При ньому в Харькові був побудований архієрейський будинок, в якому, крім архієрейської резиденції, розмістився колегіум і була влаштована церква в честь св.апостола Івана Богослова. Він почав будувати дзвінницю Успенської церкви. Розсилав по єпархії Біблії, боровся з суєвір’ям. Цікаво те, що він збудував, збереглося до теперішнього часу. Після бесіди з о.Максимом ми змогли побувати біля цих будівель. Архієрейський будинок розміАрхієрейський будинок, сучасний вид, щений серед м.Харків Покровського монастиря. На передньому фасаді над входом величні колони коринфського ордену. Нині це резиденція правлячого архієрея митрополита Никодима, з чудовою біографією якого ми познайомилися дякуючи о.Максиму. Також в цій будівлі розміщується єпархіальне управління. Недалеко від монастиря стоїть велика дзвінниця Успенської церкви. Вона стала своєрідним символом м.Харкова. За задумом епископа Павла вона мала бути ще більшою, але архітектори побоялися, що вона буде вищою за Московську дзвінницю у Кремлі і тому її укоротили. Сьогодні ця дзвінниця – Державний будинок Органної музики. Для харківчан мати такі будівлі - це своєріднна гордість, яка служить окрасою міста. У нас же була гордість за те, що в ці будівлі було вкладено частинку зазимської душі в особі єпископа Павла (Суботовського). Не знаю, але тут було присутнє відчуття особливе, рідне, домашнє. Можливо з-за того, що нас тепло прийняли, чи то тому, що відчувалась невидима присутність нашого Владики. З піднесеним духовним настроєм сіли на поїзд Харків – Баку, що йшов через Астрахань. Дедалі поїздка ставала все цікавішою. Подальші півтори доби, які ми були в дорозі, пройшли в благодатному очікуванні. Купе, звичний стукіт залізних коліс вагону, чай з лимоном. Подумати тільки, скільки треба було потратити часу і сил єпископу Павлу на дорогу до Астрахані в той час, коли основним видом транспорту була карета. Дзвінниця Успенського собору, Мабуть, не один тиждень. м.Харків Астрахань – це південна столиця Росії, третє царське місто після Московського і Казанського. Розташоване воно в

[close]

p. 7

i с т о р i z р i д н о г о к ра ю ту епоху, в якій формувався менталітет цього краю. Вдвічі приємніше було нам це робити тому, що частиною тієї епохи, одним із астраханських архієреїв був наш земляк архієпископ Павло. У крипті під Успенським собором присутня вся історія Астраханського краю. Там захоронено 23 архієрея. Православне священство тут завжди було у повазі навіть серед мусульман і язичників саме за свою невідступність і принциповість, аскетичність і святість. Господь звів нас з дуже хорошими людьми. Ігумен Іосиф (Мар’ян) – історик астраханської єпархії. Саме на ньому сьогодні лежить послух досліджувати і вивчати історію астраханських велетнів духу. Спаси Господи о.Іосифа, що прищепив нам любов до Астрахані. „К нам приезжают из других регионов и говорят, что здесь действительно по настоящему понимают, насколько трудный подвиг подвижников, живших в пустынях Египта и Малой Азии, и о В келії ігумена Іосифа (Мар’ян) которых много написано в древних патериках”, – поділився своїми одкровеннями о.Іосиф. І дійсно, ми не очікували такого різко-континентального клімату. Вдень температура повітря сягала на сонці +520 С і +460 С в тіні, а вночі опускалась до +100 С. Дощ іде 2-3 рази на рік. В такому місці може жити, мабуть, тільки справжній подвижник. Завдяки о.Іосифу, працівникам Астраханського архіву і Краєзнавчого музею ми змогли в повній мірі відновити біографію нашого рідного архієрея. Свою діяльність як архіпастир владика Павло продовжував тут, але набагато в тяжчих умовах будівництво, просвітництво. Найтрепетнішим моментом в Астрахані, звичайно, ж було перебування біля могили рідного владики. Всі владики були захоронені за древньою східньою традицією – в гробових нішах в стіні. На стіні крипти Астраханський Успенський собор з криптою-усипальницею навпроти захоронення вмонтовані таблички з іменами і датами перебування їх на кафедрі. І ось на одній написано: „Архиепископ Астраханский и Енотаевский Павел I 18261832гг.” З Божою допомогою за тиждень нашого перебування в цьому чудовому місті, крім могили архієпископа Павла, ми знайшли кілька історичних документів, портрет владики, панагію з захоронення. З найбільш повною біографією Владики, з деякими цікавими фактами з його життя можна буде ознайомитися в книзі про історію Зазимського храму, яка готується до видання. На завершення хочу від імені паломників цієї благодатної подорожі подякувати всім тим добрим людям, які, Місце захоронення архієп.Павла, відклавши свої справи, приділяли увагу крипта-усипальниця нам, допомагали у наших пошуках – в Харкові, Астрахані. Спаси Господи і помилуй: ігумена Іосифа, протодиякона Максима, Татіану, Світлану, Романа, Олену, келаря Сергія, водія Георгія, Єкатерину, Миколая, Людмилу, матушку Наталію і багатьох інших, імена яких ми не знаємо чи забули... №3, вересень 2 0 0 8 р . 7 ОГОЛОШЕННЯ Свято-Воскресенська парафія організовує катехізаційні бесіди для дорослих. Заняття проводяться в храмі щонеділі о 16.00. Запрошуємо всіх бажаючих! При нашому храмі діє Православна бібліотека. У фондах бібліотеки є різноманітна духовна література, відео (фільми, лекції) і аудіо записи в CD, DVD форматах. Свято-Воскресенська парафія також організовує Недільну школу для дітей. Заняття проводяться в храмі щонеділі о 13.00. Запрошуємо дітей шкільного віку! БУДІВНИЦТВО Продовжується будівництво Духовно-просвітницького центру при Свято-Воскресенському храмі. На сьогоднішній день з Божою допомогою вже побудовано цокольний, перший і другий поверхи. І це тільки початок, далі ще дуже багато роботи і капіталовкладень. Надіємося на Вашу посильну допомогу в добрій справі православного просвітництва. Реквізити для пожертвувань: КРД “Райффайзен Банк Аваль” м.Бровари МФО 322904 рахунок 26006697142867 ЄДРПУ код.23569866 Пожертву можна зробити безпосередньо в храмі, купивши “Свічку доброго серця”, або через кружку пожертви “На будівництво...”

[close]

p. 8

8 Газета “Зазимський Благовісник” М е ч ь о бо юд о о с т р ы й Ієромонах Григорій (Нерета) Що свідчать Свідки Єгови? Багато хто з вас уже зустрічався з ними на порогах своїх будинків, куди вони приходять, щоб розповідати своє «євангеліє». Організація, яку представляють ці люди, називається Товариством Вартової Башти. Вона приділяє особливу увагу передріканню подій останнього часу і вже не раз помилково провіщала дату кінця світу. Товариство Вартової Башти має велику владу над Свідками Єгови, забороняючи їм приймати переливання крові, відзначати Дні народження та інші свята (в тому числі Різдво і Пасху), а також брати участь у багатьох інших повсякденних справах. Завдяки цій системі суворих заборон Товариство створює між Свідками та іншими людьми стіну відчуження. Рух заснував Чарльз Тейз Рассел (1852-1916). Ще підлітком він зрікся своїх пресвітеріанських коренів і приєднався до більш ліберально налаштованої конгрегаціоналістської церкви (яку згодом теж покинув). У 1879 р. він заснував журнал «Вартова Башта Сіону і вісник присутності Христа», а пізніше, у 1884р., – свою групу з назвою «Товариство брошур Вартової Башти Сіону». Почавши із заперечення християнського вчення про пекло, він відкинув майже всі інші вчення християнства та замінив їх численними небезпечними вченнями, які сам і вигадав. В нього не було ніякої богословської освіти, але він запозичив і використав різні вчення, які користувалися на той час широкою популярністю. Так, наприклад, рух адвентистів вплинув на відмову Рассела від віри в пекло, розпалив в ньому цікавість до передрікань кінця світу. Рассел успадкував віру в те, що 1874 року Христос незримо повернувся у світ, а 1914 року цей світ буде зруйнований. Рассел неодноразово притягувався до судової відповідальності з різних причин: розлучення з дружиною, через скандальну історію з “чарівною” пшеницею, на якій Рассел заробив великі гроші, запевняючи своїх послідовників, що вона принесе небачені плоди, але вона не виправдала сподівань та ін. На одному з процесів Рассел був викритий у неправдивому свідченні, бо заявив і поклявся, що досконало знає біблійні мови. Йому принесли тексти грецькою і єврейською мовами: він не зміг прочитати жодної букви і змушений був визнати, що сказав неправду під присягою. Як Рассел, так і інші керівники організації на власний розсуд тлумачили Біблію, вводячи в оману людей. Для полегшення своєї справи вони друкували Біблію із зміненим відповідно до їх потреб текстом. Дійшло навіть до того, що Свідки заперечили факт розп’яття Спасителя на Хресті, стверджуючи, що Він був розіп’ятий на простому стовпі. Факти свідчать про те, що ця організація є культом, побудованим на обмані. Нижче розглядаються причини, через які слід уникати спілкування з Свідками Єгови: 1. Свідки Єгови заперечують основоположні вчення Біблії. Свідки Єгови заперечують триєдність Бога (Трійцю) і вважають вчення про Трійцю вигадкою сатани. Вони відкидають усі місця Писання, де йдеться про божественну природу Іісуса Христа і Святого Духа. Однак, у Біблії чітко сказано, що Син і Святий Дух, як і Отець, є Богом. Цей факт у поєднанні з тим, що, згідно з Писанням, є тільки один Бог. Христос говорить про ім’я (одне) Отця, Сина і Святого Духа (Мф. 28,19-20), доводить, що Бог є Трійця, одна Істота у трьох Особах. Див. також 1Ін. 5,7. Свідки Єгови заперечують, що Святий Дух – Бог. Вони вчать, що Святий Дух – безособова сила, на зразок електричного струму. Однак у Біблії чітко сказано, що Святий Дух – Бог. Дії 5.3-4: А Петро сказав: «Ананіє! Навіщо ти попустив сатані вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духові Святому? … Ти сказав неправду не людям, а Богові». Див. також Ін.14,16,17; 16,13-15; Рим.8,26-27; 2Кор.3,6,17-18; Еф.4.30. Свідки Єгови заперечують, що Іісус Христос – Бог. Вони називають Христа творінням, ангелом. Однак Біблія чітко стверджує, що Іісус Христос – Бог. Наприклад про Сина: «Престол Твій, Боже, повік віку» Євр.1,8. На це вказують й інші вірші: Ін. 1,1, 14; 20,2628; Діян. 20,28, Рим. 9,5; Євр. 1.3,8-9; 2 Пет. 1,1. Свідки Єгови заперечують тілесне воскресіння Іісуса Христа.

[close]

p. 9

М е ч ь о бо юд о о с т р ы й Вони вчать, що Бог Отець знищив тіло Іісуса. В одній з їхніх офіційних публікацій написано: «Що ж сталось з Іісусовим тілом? … Єгова вважав за потрібне забрати Іісусове тіло, так як Він забрав Мойсеєве» (Ви можете жити вічно в Раю на землі, с. 144). Однак у Біблії чітко сказано, що тіло Іісуса Христа повернулося до життя. Наприклад, Лк. 24,39: «Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене». Див. також Ін.2,1921; Ін.20,26-28; 1Кор.15,6,14. Свідки Єгови заперечують, що спасіння – Божий дар, який ми не можемо ані заробити, ані заслужити. Навпаки, вони вчать, що уникнути суду можна, лише вступивши до організації Свідків Єгови та працюючи на неї. Однак у Біблії чітко сказано, що спасіння неможливо заробити, але можна отримати як дар від Бога. Еф. 2,8-9: «Бо благодаттю ви спасенні через віру, а це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився». Див. також Рим.4,1-4; Гал.2,16; Тит.3,5. Свідки Єгови заперечують, що на грішників чекає вічне покарання. Вони вчать, що всіх неправедних людей буде знищено, і у момент смерті вони припинять своє існування. Однак у Біблії чітко сказано про вічне покарання грішників. Мф.25,41,46: «Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. …І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.» Див. також Мф.18,8; 2 Сол.1,8-9; Апок.14,10,11; 20,10,15. №3, вересень 2 0 0 8 р . 9 Свідків Єгови можуть народитися звище і вічно жити з Богом на небесах. Решта Свідків Єгови залишаться на землі. Однак у Біблії чітко сказано, що всі, хто повірили в Іісуса Христа, матимуть життя вічне у Божій присутності. Біблія описує цих людей як «великий натовп», Апок.7,9,15: «Після цього глянув я, і ось, велика кількість людей, яких ніхто не міг перелічити, з усіх племен і колін, і народів і людей, стояли перед престолом і перед Агнцем… вони перебувають нині перед престолом Бога і служать Йому день і ніч у храмі Його». Див. також: Ін. 3,15; 5,24; 12,26; Еф. 2,19; Филип.3,20; Кол.3,1; Євр.3,1; 12,22; 2Пет.1,10,11. 2. Свідки Єгови викривляють слова отців Церкви. Свідки Єгови перефразують та виривають з контексту слова Отців Церкви, часто опускаючи ключові моменти цитат. Це робиться для того, щоб надати достовірності неправдивим вченням Товариства Вартової Башти, особливо в тому, що стосується божественності Іісуса Христа і Трійці. Але якщо прочитати подані цитати у контексті, обман стає явним. Свідки Єгови часто наголошують на тому, що вони люблять вивчати Св.Писання Свідки Єгови заперечують, що у людини є дух, котрий продовжує існувати після смерті тіла. Вони вчать, що життя людини, як і життя тварини, припиняється у момент смерті. Однак у Біблії чітко сказано, що людський дух продовжує свідоме існування після смерті. 2Кор.5,8: «...сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа». Див. також Лк.16,19-31; Филип. 1,23-24; Апок. 6,9-11. Свідки Єгови вчать, що вічне життя в присутності божій отримають лише небагато вибраних людей. Вони стверджують, що тільки 144000 вибраних Свідки Єгови стверджують: Іустин Мученик, який помер десь у році 165 н.е., казав, що Іісус був створений ангелом, «інакшим від Бога, Який створив усе». Він казав, що Іісус був меншим від Бога і «нічого не робив крім того, що Творець… велів Йому робити й говорити». Тертулліан, який помер десь у році 230 н.е., навчав про всевишність Бога. Він сказав: «Отець інакший від Сина, тому що є більший; так як той, хто народжує, є інакший від народженого; той, хто посилає, інакший від посланого». Він також сказав: «Сина колись не було… На самому початку, тільки був Бог». Оріген, який помер десь у році 250 н.е., сказав, що «Отець і Син є дві різних субстанції… дві істоти щодо суті», і що «в порівнянні з Отцем, [Син] є дуже мале світло». Насправді отці Церкви писали: «І говорив Мойсею Ангел Божий у полум’ї вогняному з куща тернини і сказав: «Я – Сущий, Бог Авраама, Бог Ісаака, Бог Якова…» Отже, юдеї, котрі завжди думали, що завжди Отець усього говорив з Мойсеєм, тоді як з ним говорив Син Божий, котрий називається і ангелом і апостолом, справедливо

[close]

p. 10

10 Газета “Зазимський Благовісник” М е ч ь о бо юд о о с т р ы й Організація Свідків Єгови вимагає від своїх членів беззаперечного прийняття та виконання всякого розпорядження або тлумачення Біблії, які видає організація. Наприклад, організація забороняє переливання крові. Рядові члени організації швидше помруть або дозволять померти своїм дітям, аніж порушать дане правило, хоча Писання ніде не називає переливання крові гріхом. За словами керівників Товариства Вартової Башти, будь-якого Свідка Єгови, що порушить заборону, буде знищено на початку Армагеддону – часу останнього суду. Таким чином, керівники тримають членів організації у покорі за допомогою залякування та погроз. Для того, щоб вселити страх у серця своїх послідовників, вони й використовували пророцтва про кінець світу. викриті пророчим Духом Божим і Самим Христом, що вони не знають ні Отця, ні Сина… Котрий, будучи первородним Словом Божим, є також Бог. (Іустин Мученик “Перша апологія”, § 63.) Бо ми… дійсно впевнено проголошуємо, що Двоє є Бог, Отець і Син, а з додаванням Святого Духа – навіть Троє. (Тертулліан. “Проти Праксея”, гл. 13.) У Трійці, звісно, не слід мислити нічого більшого чи меншого. (Ориген. “Про начала”, книга 1, гл. 3, § 7.) …Але те, що сказано про Отця, Сина і Святого Духа, слід мислити вище усіх віків і вище всієї вічності… (Там же, книга 4, гл. 1, § 28.) 3. Історія Свідків Єгови повна неправдивих пророцтв. Керівники Свідків Єгови претендують на владу говорити від імені Бога як пророки, однак багато їхніх пророцтв так і не здійснилися. Наприклад, вони передрікали, що Армагеддон та кінець світу настануть у 1975 році. Намагаючись приховати цю невдачу, більшість Свідків Єгови сьогодні заперечують існування такого пророцтва, хоча цей факт легко довести за допомогою їхньої власної літератури. Організація Свідків Єгови послідовно передрікала кінець світу в 1914, 1915, 1918, 1925 та 1942 роках. Вони обіцяли, що Авраам, Ісаак та Яків воскреснуть і повернуться на землю у 1925 році. Але щоразу вони помилялися. Біблія говорить, що нездійснене пророцтво є ознакою лжепророка (Втор. 18,21-22). Висновки У світлі викладених фактів, чи можемо ми довіритись Товариству Вартової Башти? Щонайменше 6 разів вони помилково пророкували про кінець світу й залякували за допомогою цих пророцтв своїх послідовників. Ця група знову і знову змінювала своє вчення на противагу тому, чому вчила до цього, але не припиняла стверджувати, що володіє монополією на істину. Чи поєднується це з Божою досконалістю і святістю? Ми не хочемо висміювати чи принижувати жодного Свідка Єгови особисто; як правило, це щирі й віддані своїй вірі люди. В якомусь сенсі вони більше нагадують овець, що заблукали, ніж хижих вовків, оскільки вони обмануті організацією, за якою стоїть ціла історія лжепророцтв, лжевчень та шахрайств. Свідки Єгови щиро вірять, що, залишивши організацію, приречуть себе на загибель в Армагеддоні. Вони потребують нашої любові й співчуття. Ми хочемо, щоб вони, як і будь-яка інша людина, прийшли до істинного пізнання того, чому вчить Біблія, і розуміння того, що тільки Іісус Христос може гарантувати нам спасіння. 4. Організація Свідків Єгови зловживає своєю владою. Не дивлячись на численні нездійснені пророцтва, організація Свідків Єгови претендує на роль єдиної істинної релігії та вважає тільки своїх членів справжніми віруючими. Вона стверджує, що ніхто не здатен пізнати духовну істину без її допомоги. Організація проповідує, що усіх не-свідків буде знищено під час Армагеддону, а отримати спасіння можна, лише приєднавшись до неї. Слово вдячності Від імені батьків дітей та від Української Відкритої Асоціації Організацій, Груп та Осіб, які працюють з дітьми, що страждають онкозахворюваннями, хочемо висловити подяку всім не байдужим людям до чужого горя і біди. Спаси вас Господи, за вашу милосердність, за ваше співчуття і турботу про ближнього! По благословінню настоятеля з 2006 року в храмі проводиться збір пожертвувань на лікування онкохворих діток. Не залиштеся осторонь чужої біди! На адресу храму надходять листи вдячності від батьків. http://donor.org.ua

[close]

p. 11

Ц е р к о в н е м и с те ц т во Церковний дзвін і його значення. №3, вересень 2 0 0 8 р . 11 Дзвони є однією з необхідних особливостей православного храму. В чині благословіння дзвону сказано: «Нехай усі, хто чує голос його, чи вдeнь, чи вночі, славлять ім’я Святе Твоє". Безперечно в житті Зазим’я дзвін церковний займає важливе місце. Він сповіщає про радість свята чи про сум за померлим. А от як розрізняти дзвони і дізнатись про них більше ми пропонуємо читачеві у цій статті. Церковні дзвони використовуються для того, щоб: 1. Скликати віруючих на богослужіння. 2. Виражати торжество Церкви та її Богослужінь. 3. Сповіщати відсутнім у храмі про час звершення особливо важливих частин Богослужіння. Окрім того, дзвонами скликався народ на віче (народне зібрання). Дзвоном вказували шлях тим подорожнім, хто заблукав у негоду. Дзвоном оповіщалася якась небезпека чи нещастя. У трагічні дні краю дзвоном закликали народ на захист Вітчизни. Ним повідомляли про перемогу і вітали переможне повернення полків з поля брані. Дзвони підвішуються на особливій вежі, яка називається дзвіницею і будується над входом до храму чи поряд із храмом. Але дзвони, як відомо, почали використовуватися християнами не з появою християнства. У Старозавітній церкві в Ієрусалимському храмі віруючі скликалися на Богослужіння не биттям у дзвони, а звуками сурм. У перші століття гонінь на християнство з боку язичників християни не мали можливості відкрито скликати віруючих до Богослужіння. В той час віруючі сходилися на Богослужіння таємно. Як правило, це робилося через дияконів чи особливих вісників. Іноді ж сам єпископ після Богослужіння оголошував про час і місце чергового Богослужіння. Коли Припинилися гоніння (ІV ст.), віруючих почали скликати різними способами. І тільки у VI столітті почали використовувати била і клепала. Била або кандії - це дерев'яні дошки, а клепала - залізні чи мідні смуги, зігнуті у півкруг. Згодом визначився вдосконалений спосіб скликання віруючих на Богослужіння - дзвін. Вперше дзвони, як відомо, появилися у Західній Європі. Існує переказ, за яким винайдення дзвонів приписується св. Павлінові єпископові Ноланському (+411р.). Існує кілька переказів про це. Св. Павлін у сні побачив польові квіти - дзвіночки, які приємно дзвеніли. Пїсля свого сну єпископ звелів відлити дзвони, що мали форму цих квітів. Але, очевидно, св. Павлін не ввів дзвони у практику Церкви, бо ні сам він у своїх творах, ні сучасні йому письменники не згадують про дзвони. Тільки на початку VІІ ст. Римському папі Савиніану (наступникові св. Григорія Двоєслова) вдалося надати дзвонам християнського значення. З цього часу дзвони почали поступово використовуватися християнами, і впродовж VІІІ та ІХст. у Західній Європі дзвони твердо увійшли в практику християнського Богослужіння. На Сході, у Грецькій Церкві, дзвони почали впроваджуватися з другої половини ІХ століття, після того як у 865 році венеціанський дож Урсус надіслав в дарунок імператорові Михаїлу дванадцять великих дзвонів. Ці дзвони були повішені на вежі при Софіївському соборі. Але у греків дзвони не набули широкого використання. На Русі дзвони появилися майже одночасно. з прийняттям християнства святим Володимиром (988 р.) наприкінці Х століття. Поряд з дзвонами використовувалися також била і клепала. Церковною мовою дзвін іменується "кампан" - від назви римської провінції Кампанії, де з міді було вилито перші дзвони. Спочагку дзвони були невеликі, по декілька сот фунтів. При храмах було їх небагаго: по 2-3 дзвони. Але з XV ст., коли в Русі появилися власні заводи для виливання дзвонів, тоді почали виливати дзвони великих розмірів. Язиком (билом) називається ударна частина дзвону, яка знаходиться всередині нього. Руський дзвін відрізняється від Західноєвропейського насамперед тим, що сам дзвін укріплюється непорушно, а било підвішується всередині дзвону, вільно хитаючись, ударом якого і створюють звук. Характерно, що руський народ, назвавши ударну частину дзвону язиком, уподібнив цим звук дзвону до живого голосу. Для віруючих людей дзвони стали язиком, голосом і трубами. Дійсно, яким іншим іменем, як не устами, можна назвати дзвін. У дні великих свят він нагадує нам про блаженство небесне; у дні святих Божих звук дзвонів говорить нам про вічний спокій святих небожителів; у дні Страсного тижня нагадує нам про наше примирення з Богом через Христа Спасителя; у дні Світлого Пасхального тижня сповіщає нам про перемогу житгя над смертю і про вічну нескінченну радість майбутнього життя у Царстві Христовому. Хіба це не уста, що промовляють, коли дзвін дає нaм знати про кожну годину, про плин часу, нагадуючи разом з тим і про вічність, коли "часу вже не буде" (Апок. 10,6). Благовіствуючи славу імені Христового, лунаючи вдень і вночі, і здебільшого з висоти при храмах Божих, дзвін сам по собі нагадує нам слова Господа Вседержителя, сказані через старозавітноro пророка Ісайю: "На стінах твоїх, Ієрусалиме, Я поставив

[close]

p. 12

12 Газета “Зазимський Благовісник” Ц е р к о в н е м и с те ц т во звістка про початок Богослужіння. Здійснюється благовіст так: спочатку роблять три рідкі, повільні і протяжні удари (поки не стихне звук), а потім ідуть розмірені удари. Якщо дзвін великий, то ці розмірені удари утворюють гойдаючи язиком в обидва краї дзвону. Якщо ж дзвін порівняно невеликий, то в такому разі язик його притягується мотузкою доволі близько до його краю, на мотузку кладеться дошка і натискуванням ноги, б’ючи, виводяться звуки. Благовіст у свою чергу ділиться на два види: 1. Звичайний або частий - виводиться найбільшим дзвоном. 2. Постовий – виводиться з допомогою меншого дзвону у будні дні Великого Посту. Якщо при храмі є декілька великих дзвонів, а це буває при кафедральних соборах, великих монастирях, лаврах, тоді великі дзвони, у відповідності до свого призначення, поділяються на такі: 1) святковий; 2) недільний; 3) полієлейний; 4) буденний; 5) п'ятий або малий дзвін. Дзвонінням називається биття одразу у кілька дзвонів або у всі зразу. Биття у всі дзвони поділяють на: 1. Тридзвін - це дзвін у всі дзвони, потім невеличка пауза, і другий дзвін у всі дзвони, знову невеличка пауза, і третій раз дзвін у всі дзвони, - дзвін у три прийоми. Тридзвін виражає християнську радість, торжество. В наш час тридзвоном називають не тільки биття у дзвони тричі, але й взагалі биття у всі дзвони. 2. Дводзвін - биття у всі дзвони двічі, у два прийоми. 3. Передзвін - битя у дзвони по черзі (по одному чи кілька ударів у кожен дзвін), починаючи з великого і до найменшого, і так повторюють багато разів. 4. Перебір - повільний дзвін по черзі в кожен дзвін по одному разу, починаючи з найменшого і до великого, а після удару у великий дзвін вдаряють у всі дзвони одночасно, і так повторюють багато разів. сторожу, яка не змовкатиме ні вдень, ні вночі, нагадуючи про Господа" (Іс., 62, 6). Не випадково погани-язичники, часто чуючи звуки дзвонів, говорили: «Це голос християнського Бога чути». Звуки одного церковного дзвону являють собою щось піднесене, урочисте, а якщо лунають звуки більш-менш узгоджені кількох дзвонів, то відбувається ще величніша благозвучність. Моryтній дзвін, діючи на наші внутрішні почуття, пробуджує наші душі від дрімоти духовної. Якими сумними, прикрими, а найчастіще дратівними тонами відryкуються звуки дзвонів у душі злого нечестивого відступника! Почуття неспокою, душевної туги викликають звуки дзвонів у душі постійного грішника. Натомість у душі віруючого, яка шукає миру з Господом Богом, церковний дзвін викликає світлий, радісний і мирний настрій. Так що людина за звуками дзвону може визначити стан своєї душі. Можна навести багато прикладів, коли людина, втомившись від боротьби з життєвими турботами, впавши у відчай і смуток, вдається до самогубства. Але от до її слуху долинають звуки церковних дзвонів, і задумавши покінчити із собою, людина мимоволі здригається, страхається самої себе, несамохіть осіняє себе хресним знаменням, згадує про Отця Небесного. І в тій душі виникають нові добрі почуття, - і мало не покінчивши із собою, вона відроджується для життя. Так, в ударах церковного дзвону ховається дивна сила, котра глибоко проникає в людські серця. Полюбивши церковний дзвін, руський православний народ поєднав із ним всі свої урочисті та сумні події. Тому православний дзвін служить не тільки голосом про час Богослужіння, але також виразом радості, смутку і торжества. З цієї причини з'явилися різні види дзвону, і кожен з них має своє значення та назву. Дзвін на всенощному бдінні Перед початком Всенощного бдіння - благовіст, який закінчуєrься тридзвоном. На початку читання шестопсалмія - дводзвін. Він сповіщає про початок 2-ї частини Всенощної - утрені і виражає особливу радість Різдва Христового - втілення Другої Іпостасі Пресвятої Троїці, Господа нашого Іісуса Христа. Початок утрені прямо вказує на Різдво Христове і починається славословієм ангелів, які з'явилися віфлеємським пастухам: "Слава в вішних Богу и на земли мир, в человецех благоволение". У народі дводзвін на Всенощній називають "другим дзвоном" . Під час співу полієлею, перед самим читанням Євангелія, потрібно дзвонити тридзвін, який виражає радість святкової події. На недільній Всенощній службі тридзвін виражає радість і торжество Воскресіння Христового. Цей дзвін іменується ще «дзвоном до Євангелія». У народі тридзвін на Види і способи дзвону Церковний дзвін ділиться на два основних види: 1. благовіст і 2. власне дзвін (дзвоніння). Благовістом називаються розмірені удари в один великий дзвін. Ним віруючі скликаються у храм Божий на Богослужіння. Благовістом цей дзвін називається тому, що ним сповіщається блага, добра

[close]

p. 13

Ц е р к о в н е м и с те ц т во Всенощній ("дзвін до Євангелія") називається "третім дзвоном". На почагку співу пісні Божій Магері: "Величит душа моя Господа..." буває короткий благовіст, який складається з 9-ти ударів у великий дзвін. У великі свята після закінчення бдіння буває тридзвін. При архієрейському Богослужінні після кожної Всенощної служби дзвониться тридзвін для проводу архієрея. №3, вересень 2 0 0 8 р . 13 Дзвін на Літургії Перед початком читання З-го і 6-го часу здійснюється благовіст до Літургії, а в кінці 6-го часу, перед самим початком Літургії, - тридзвін. Якщо служиться дві Літургії (рання і пізня), то благовіст до ранньої Літургії буває рідше, повільніше, ніж до пізньої Літургії, і б'ють не в найбільший дзвін. При архієрейському Богослужінні благовіст до Літургії починаєгься у вказаний час. При наближенні архієрея до храму слід бити тридзвін. Коли архієрей ввійде у храм, тридзвін припиняється і знову дзвониться блaroвіст на почтку облачення архієрея. В кінці ж 6-го часу - тридзвін. Потім під час Літургії б'ють благовіст на початку "Євхаристичного канону" - найважливішої частини Літургії, для сповіщення про час освячення і пресущеcтвлення Святих Дарів. У прот. К. Нікольського, в книзі "Устав Богослужіння", сказано, що благовіст на "Достойно" починається зі слів "Достойно и праведно поклонятися Отцу и Сыну и Святому Духу..." і триває до співу "Достойно есть яко воистину...". Точно така ж вказівка є у книзі "Нова скрижаль" Архієп. Веніамина, вид. СПб. 1908 р. стр. 213. На практиці ж благовіст до "Достойно" буває коротшим, складаєгься з 12 ударів. На Україні блaroвіст до "Достойно", як правило, здійснюється перед початком "Євхаристичного канону", під час співу "Символу віри". (12 ударів, 1 удар на кожний член "Символу Віри"). Після закінчення Літургії у всі великі свята слід бити тридзвін. Також після кожної Літургіі, проведеної архієреєм, слід тридзвонити для проводу архієрея. На свято Різдва Христового слід бити тридзвін увесь перший день свята від Літyргії до вечірні. На свято Пасхи - Воскресіння Христового: Благовіст до Світлої Заутрені починається перед полунощницею і триває до початку Хресного ходу, а з початку хресного ходу і до кінця його, і навіть довше, дзвониться радісний урочистий тридзвін. На Пасхальну Літургію - благовіст і тридзвін. А на самій Пасхальній Літургії, під час читання Євангелія, слід дзвонити передзвін, по 7 ударів у кожен дзвін (число 7 означає повноту слави Божої). Цей урочистий передзвін символізує проповідь Євангелія Христового на всіх мовах. Передзвін цей після читання Євангелія закінчується радісним переможним тридзвоном. Весь Світлий Пасхальний Тиждень - тридзвін щоденно, від кінця Літургії до вечірні. У всі Недільні дні, від Пасхи до Вознесіння, після 3акінчення Літургії - дзвонити тридзвін. На Храмові свята: Наприкінці Літургії, перед початком молебну, здійснюєгься тридзвін і благовіст, а після закінчення тридзвін. Під час всіх Хресних ходів належить бити тридзвін. На Царські Часи дзвонять благовіст звичайний у великий дзвін, а до Великопосних Часів - благовіст постовий і в менший дзвін. На вcix цих часах перед кожним часом дзвін: перед 3-м часом вдаряють у дзвін тричі, перед 6-м - шість разів, перед 9-м - дев'ять разів. Перед ізобразительними і повечір'ям - 12 разів. Але якщо свято припаде на піст, то окремо на кожному часі у дзвін не б'ють. На утрені Великої П'ятниці, яка служиться ввечері у Великий Четвер і коли читається 12 Євангелій Страстей Господніх, крім звичайного благовісту і тридзвону на початку утрені дзвониться благовіст до кожного Євангелія: до 1-гo Євангелія - 1 удар у великий дзвін, до 2-го Євангелія - 2 удари, до З-го Євангелія - 3 удари і т.д. Після закінчення утрені, коли віруючі несуть вогонь чистого четверга додому, належить тризвін. Передзвін і його значення На вечірні Великої П'ятниці, перед винесенням Плащаниці, під час співу пісні "Тебе одеющагося" слід творити повільний передзвін по одному разу в кожен дзвін (з великого до малого), а після покладення Плащаниці серед храму - одразу ж тридзвін. На утрені Великої Суботи, починаючи зі співу "Великогo Славословія" і впродовж усього Хресного ходу з Плащаницею навколо храму, слід дзвонити передзвін такий, як і при виносі Ilлащаниці повільний передзвін по 1 разу у кожен дзвін з великого до малого. Коли ж внесуть Плащаницю у храм і дійдуть з Нею до Царських врат - одразу ж тридзвін. Повільний передзвін по 1-му paзy в кожен дзвін, починаючи з найбільшого, потужного звуку, і доходячи поступово до найтоншого і високого звуку малого дзвону, символізує собою «приниження, істощаніє» Господа нашого Ііcуcа Христа заради нашого спасіння, як і співається в ірмосі 4-ої пісні, 5-го гласу. "Божественное Твое разумев истощание ... во спасение людей Твоих..." Згідно вікової практики Руської Православної Церкви такий передзвін належить творити тільки

[close]

p. 14

14 Газета “Зазимський Благовісник” Ц е р к о в н е м и с те ц т во двічі на рік: у Велику П'ятницю і Велику Суботy, в день на віруючу християнську душу, котра журиться хресної смерті Господа і Йоro поховання. Досвідчені розлукою з ближнім спочилим і дає їй внутрішню дзвонарі особливо пильнують за тим, щоб скорботний втіху. Позбавляти християнина такої втіхи нема дзвін, який відноситься до Господа нашого Спасителя, ніяких підстав, тим більше, що цей тридзвін міцно не був однаковий з похоронним дзвоном простих увійшов У побут православного народу і є вираженням його віри. Таким чином, при несенні усопшого на смертних і грішних людей. На утрені в день Воздвиження Хреста Господнього, в відспівування у храм дзвониться скорботний перебір, Неділю Хрестопоклонну і l-го серпня (ст. ст.), перед а при внесенні його у храм - тридзвін. Після винесенням хреста з олтаря під час співу "Великого відспівування, при винесенні померлого з храму, б'ють Славословія", буває передзвін, при якому повільно знову перебір, який закінчується тридзвоном. В Зазим’ї існує ще так званий дзвін “по душі”. Він вдаряють по 3 рази (в деяких місцевостях по 1-му разу) у кожен дзвін від найбільшого до малого. Коли ж сповіщає зазимців про те, що чиясь душа з односельців хрест буде винесено на середину храму і покладено на предстала перед Богом. Дзвін по душі здійснюється через деякий час після відходу душі - це розмірені аналой - тридзвін. удари у великий дзвін, який виражає сум за Схожий передзвін, але тільки померлим. Завершується він тридзвоном, частий і швидкий, і по 7 разів який символізує майбутнє воскресіння. (або по 3) - у кожен дзвін, буває перед малим освяченням води. При зануренні хреста у воду Інші види дзвону тридзвін. Такий же, як перед водоосвяІснує ще так званий красний (від слова ченням, буває передзвін перед "гарний") дзвін у всі дзвони ("во вся тяжкая"). посвяченням у сан єпископа. Красний дзвін буває при кафедральних Взагалі, частий передзвін по соборах, монастирях, лаврах, - там, де є багато кілька разів у кожен дзвін є дзвонів, в тому числі великих. Красний дзвін урочистим дзвоном. У деяких здійснюється кількома дзвонарями, п'ятьма і місцевостях такий передзвін більше. Красний дзвін буває у великі свята, використовують перед при врочистих і радісних подіях у Церкві, а початком Літургії на храмові також для складення пошани єпархіальному Свята і в інших урочистих Царь-колокол в Московському Кремлі архієреєві. випадках, наприклад, як вказано (висота с 6,24 м, діаметр 6,6 м, маса Крім цього, слід ще згадати про сполошний було вище, при читанні близько 200 т.) або набатний дзвін, який має суспільноПасхальноro Євангелія. побутове значення. Сполошним або набагним дзвоном називаються безперервні, часті удари у вeликий дзвін. В набат чи на сполох били під час тривоги, викликаної Перебір і його значення пожежею, повінню, бунтом, нашестям ворогів чи ж Перебір або похоронний чи погребальний дзвін іншої якоїсь біди. "Вічовими" дзвонам:и називаються дзвони, якими виражає смуток і скорботу за померлим. Він здійснюється, як вже сказано вище, у зворотньому на Русі скликали народ на віче - народні збори. Перемога над неприятелем і повернення полків з порядку до передзвону, тобто повільно вдаряють по одному разу у кожен дзвін, від найменшого до поля брані сповіщалася радісним, урочистим найбільшого, а відтак б'ють одночасно у всі дзвони. тридзвоном у всі дзвони. Цей гучний, урочистий дзвін Цей жалібний передзвін обов'язково закінчується переливався по всій Русі різними мелодіями кожного коротким тридзвоном, який виражає радісну храму і підносився із землі до неба, як переможний християнську віру у воскресіння усопшого. З уваги на гімн Воскреслому Христу. те, що інколи даються вказівки не використовувати тридзвону при відспівуванні усопших, що, мовляв, не відповідає церковній практиці, то з цього приводу Мудрість святих: дамо деякі пояснення. Брат, що його хтось образив, прийшов до старця в Повільний перебір дзвонів, від найменшого до келію і говорить йому: Отче, я скорблю. Старець питає: найбільшого, символізує собою зростання життя Від чого? Він сказав: Один брат образив мене, і мене людини на землі, від віку немовляти до зрілості і мучить диявол, доки я не відплачу йому. Старець каже: змужніння, а одночасний удар дзвонів означає Послухай мене, сину, — і Бог спасе тебе від цієї припинення земного людського життя смертю, коли пристрасті. Для примирення з братом піди в свою келію все, надбане людиною для життя цього, залишається. і мовчи, і ревно молися Богові за брата, що тебе образив. Але християнин завжди має надію на радість в Брат пішов і зробив, як йому сказав старець. І через сім майбутньому житті з Христом. Ось чому вона днів Бог відняв від нього гнів задля присилування, Що виражається на закінчення скорботного перебору він чинив над собою і задля послуху старцеві. тридзвоном. Тридзвін, нагадуючи про воскресіння, благодагно діє

[close]

p. 15

Це р ко в н и й єт и кет №3, вересень 2 0 0 8 р . 15 Етикет християнина поза церковними стінами Церковна людина в сім'ї Сімейне життя - приватна справа кожного. Але оскільки сім'я вважається домашньою церквою, то і тут можна говорити про церковний етикет. Церковне благочестя і домашнє благочестя взаємозв'язані і доповнюють один одного. Справжній син або дочка Церкви залишаються такими і поза церквою. Християнський світогляд визначає весь лад життя віруючого. Не стосуючись тут великої теми домашнього благочестя, торкнемося деяких питань, що стосуються етикету. Звернення. Ім'я. Оскільки ім'я православного християнина має містичне значення і пов'язано з нашим небесним покровителем, то воно повинне вживатися в сім'ї по можливості в повній формі: Микола, Коля, але не Кольчик, Колюня; Інокентій, але не Кеша; Ольга, але не Ляля і тому подібне. Вживання пестливих форм не виключається, але воно має бути розумним. Фамільярність в мові часто свідчить, що незримо стосунки в сім'ї втратили трепетність, що повсякденність взяла верх. Неприпустимо також називати домашніх тварин (собак, кішок, папуг, морських свинок і так далі) людськими іменами. Любов до тварин може перетворитися на справжню пристрасть, яка зменшує любов до Бога і людини. Будинок, квартира церковної людини повинні являти собою приклад життєвої і духовної відповідності. Обмежуватися необхідною кількістю речей, предметів кухонного вжитку, меблями - означає бачити міру духовного і матеріального, віддаючи перевагу першому. Християнин не женеться за модою, це поняття взагалі має бути відсутнім в світі його цінностей. Віруючий знає, що кожна річ вимагає до себе уваги, часу, якого часто не вистачає на спілкування з близькими, на молитву, читання Священного Писання. Знайти компроміс між Марфою і Марією (по Євангелію), виконувати похристиянськи сумлінно обов'язки господаря, господині будинку, батька, матері, сина, дочки і при цьому не забути про єдине на потребу - це ціле духовне мистецтво, духовна мудрість. Поза сумнівом, духовним центром будинку, що збирає в часи молитви і духовних бесід всю сім'ю, має бути кімната з добре підібраним набором ікон (домашній іконостас), який зорієнтовує тих що моляться на схід. Ікони мають бути в кожній кімнаті, а також на кухні і в передпокої. Відсутність в передпокої ікони зазвичай викликає у віруючих людей, що приходять в гості, деяке замішання: увійшовши до будинку і бажаючи перехреститися, вони не бачать образу. Збентеження (вже з обох боків) викликає і незнання або гостем, або господарем звичайної для віруючих форми вітання. Той, що входить вимовляє: "Молитвами святих отців наших. Господи Ісусе Христе Сине Божий, помилуй нас", на що господар відповідає: "Амінь"; або гість говорить: "Мир вашому дому", а господар відповідає: "Із миром приймаємо". У квартирі церковної людини духовні книги не повинні знаходитися на одній полиці з мирськими, світськими. Духовні книги не прийнято обертати в газету. Церковну газету не використовують для побутових потреб. Духовні книги, журнали, газети, які стали непригодними, спалюють. У червоному кутку поряд з іконами не розміщують портрети і фотографії дорогих господарям людей. Ікони не ставлять на телевізор і не вішають над телевізором. У жодному випадку в квартирі не тримають такі поширені зараз гіпсові, дерев'яні або інші зображення язичницьких богів, ритуальні маски африканських або індіанських племен і так далі. Гостя, який прийшов (навіть на малий час), бажано запросити до чаю. Тут хорошим прикладом може служити східна гостинність, позитивний вплив якої такий помітний в привітності православних, які живуть в Середній Азії і на Кавказі. Запрошуючи гостей з якогось певного приводу (іменини, день народження, церковне свято, хрещення дитини, вінчання і тому подібне), заздалегідь продумують склад гостей. Виходять при цьому з того, що віруючі люди мають інший світогляд і інтереси, ніж далекі від віри люди. Тому може трапитися, що людині невіруючій будуть незрозумілі і нудні розмови на духовну тему, це може образити. Або ж може трапитися, що весь вечір піде на запеклу суперечку, коли буде забуте і свято. Але якщо запрошений - на шляху до віри, шукає істину, подібні зустрічі за столом можуть піти йому на користь. Прикрасити вечір можуть хороші записи духовної музики, фільм про святі місця, лише б це було в міру, не надмірно затягнутим. Про подарунки в дні важливих духовних подій При хрещенні хресна мати дарить дитині-хрещеникові "крижму" (тканину або матерію, в яку завертається немовля, вийняте з купелі), хрестильну сорочку і чепчик з мереживами і стрічками; колір цих стрічок має бути: для дівчаток - рожевий, для хлопчиків - блакитний. Хрещений батько, окрім подарунка на свій розсуд зобов'язаний приготувати новохрещеному хрестик і сплатити хрестини. Обидва - і хрещений батько, і хресна

[close]

Comments

no comments yet